Справа № 166/2135/25 Головуючий у 1 інстанції: Фазан О. З.
Провадження № 22-ц/802/1105/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Трикош Н. І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Ратнівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області, Орган опіки і піклування Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Міністерство оборони України, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_6 , про встановлення факту батьківства, внесення змін у актовий запис про народження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 11 червня 2026 року
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що у період з 2015 по 2019 роки проживала разом однією сім`єю з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у її будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Упродовж цього часу вони фактично перебували у сімейно-шлюбних відносинах, постійно проживали однією сім`єю, мали спільний побут і разом вели господарство. Сусіди, спільні друзі, її батьки та родичі підтверджують ці обставини, оскільки неодноразово бували у них в гостях. Разом з ОСОБА_8 вони проживали до 2019 року, поки останній у цьому році не пішов від неї до іншої жінки. Під час спільного проживання, їх відносини з ОСОБА_8 були гармонійними та доброзичливими. Вони були подружжям без юридичної реєстрації шлюбу, підтримували одне одного, спільно вирішували побутові питання та мали спільні інтереси. Він не працював, а вона з 2011 року по даний час працює кухарем у навчальному закладі в с-ща ОСОБА_9 .
Позивач зазначала, що у 2016 році вона завагітніла від ОСОБА_8 і ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина ОСОБА_10 в м. Брест республіки білорусь. Факт народження сина вона зареєструвала у відділі ЗАГС Брестського міськвиконкому, ім`я та по-батькові дитини у Книзі реєстрації народжень було записано за її вказівкою, батьком дитини зазначений ОСОБА_11 , однак прізвище ОСОБА_12 вона не могла вказати з тих міркувань, що сімейним кодексом республіки білорусь передбачений лише офіційно зареєстрований шлюб між чоловіком та жінкою в органах цивільного стану для визнання законом під одним прізвищем, а тому вона вказала дитині своє прізвище у свідоцтві про народження, а не прізвище ОСОБА_12 .
У 2015-2019 роках ОСОБА_8 спільно проживав із нею, а народжену дитину у 2016 році визнавав своєю та поводився як батько, оскільки народжений ОСОБА_13 є його сином. Ці обставини підтверджуються спільними сімейними фотографіями та письмовими поясненнями свідків. У 2019 році він залишив місце спільного проживання, після чого стосунки фактично припинилися.
Факт спільного її проживання з ОСОБА_7 підтверджується письмовими пояснення ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Позивач також вказувала, що 02 березня 2022 року ОСОБА_7 був мобілізований та проходив військову службу у військовій частині (далі - в/ч) НОМЕР_1 Угрупування військ СмлТро Збройних Сил України « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». 31 липня 2024 року молодший сержант старший бойовий медик мінометної батареї в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 загинув в районі н. п. М`ясожарівка Луганської області при виконанні бойового завдання.
За життя ОСОБА_7 визнавав себе батьком ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що повідомляв своїм батькам та товаришам, однак за життя не встиг подати заяву на визнання себе батьком та юридично оформити цей факт батьківства, так як трагічно загинув.
Після того, як ОСОБА_8 загинув, вона спілкувалася з матір`ю ОСОБА_8 - відповідачем по справі ОСОБА_5 , яка визнавала ОСОБА_10 своїм онуком. Вона допомагала з організацією похованням ОСОБА_8 . Вважає, що син ОСОБА_13 усвідомлює і знає, що ОСОБА_8 його батько, а відповідач ОСОБА_5 є його бабою. Після загибелі ОСОБА_8 вони тісно з нею спілкувалися, вона дарувала подарунки ОСОБА_17 , в тому числі дороговартісний подарунок батут.
Крім того зазначала, що 23 жовтня 2025 року вона з сином звернулися до клініки для проведення генотопоскопічного дослідження методом аналізу ДНК з ДНК-профілем. Метою цього звернення є те, що за наявності зразків біологічного матеріалу загиблого ОСОБА_8 можна було б провести ДНК експертизу для встановлення батьківства або ж за наявності згоди відповідача, і за потреби, як крайній захід, ексгумацію тіла загиблого для встановлення батьківства.
Встановлення факту батьківства необхідне для задоволення найкращих інтересів дитини, сина ОСОБА_17 , та для призначення сину пенсії у зв`язку із втратою годувальника та інших виплат, гарантованих йому законом. Підтвердження батьківства дає дитині право на: соціальні виплати; пенсію, у зв`язку із втратою годувальника; якщо батько військовослужбовець - на одноразову грошову допомогу у разі його загибелі (смерті); успадкування майна після смерті батька.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт, що загиблий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком малолітнього ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та внести зміни у актовий запис про його народження.
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 11 червня 2026 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові у цій справі. Так, у своїх висновках суд зауважив, що підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної експертизи. Проте, не лише експертиза є єдиним доказом у цій категорії справ. Суд не взяв до уваги письмові пояснення свідків та інші докази, які підтверджують, що у період з 2015 по 2019 роки за адресою: АДРЕСА_1 , позивач разом проживала з ОСОБА_7 . Протягом цього часу вони фактично перебували у сімейно-шлюбних відносинах, постійно проживали однією сім`єю, мали спільний побут, разом вели господарство і у них народився син ОСОБА_13 . Крім того, суд порушив норми процесуального права, одноособово відмовивши у заяві про відвід судді.
У відзивах на апеляційну скаргу представник третьої особи Міністерства оборони України Ткачук В. В., представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважають, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові у цій справі. Суд дійшов правильного висновку про недоведеність заявлених позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив не з формального підходу, а з оцінки всієї сукупності доказів. Суд прямо встановив, що позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт батьківства ОСОБА_7 щодо дитини ОСОБА_16 , а також не підтверджено належними доказами факт кровної спорідненості між дитиною та померлим ОСОБА_7 .
Представники третіх осіб Ратнівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області, Органу опіки і піклування Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, а також третя особа ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини неявки апеляційний суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли.
Представник третьої особи Міністерства оборони України, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання також не з`явився, але у відзиві на апеляційну скаргу просив проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності вказаних учасників справи згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, мотивувальну частину рішення суду належить змінити, виклавши її в редакції цієї постанови, а в решті рішення суду залишити без змін, виходячи з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_16 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дитини записано ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом ЗАГС Брестського міськвиконкому м. Брест республіки білорусь, актовий запис № 998 від 29 липня 2016 року.
Згідно з довідкою, що містить інформацію про запис акту про народження 11 січня 2022 року № 30-78/128, актовий запис про народження № 998 вчинений 29 липня 2016 року у відділі ЗАГС Брестського міськвиконкому на ОСОБА_16 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Брест. Батьками записані: батько - ОСОБА_11 , українець, мати - ОСОБА_1 . Запис про батька в записі акту про народження дитини здійснений на підставі заяви матері, яка не перебуває в шлюбі, відповідно до ст. 55 Кодексу республіки білорусь про шлюб та сім`ю. Зміни, виправлення, доповнення до запису акту про народження не вносились. Довідка дійсна протягом одного року.
Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_3 , виданого Виконавчим комітетом Заболоттівської селищної ради 05 серпня 2024 року, актовий запис № 71.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції оцінивши сукупність наявних у справі доказів, виходив з того, що позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт батьківства ОСОБА_7 щодо дитини ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як і не доведено факту кровної спорідненості між дитиною і померлим ОСОБА_7 . Позивачем не доведено факту спільного її проживання із загиблим ОСОБА_7 , ведення спільного господарства до народження дитини, спільне виховання чи утримання та визнання ОСОБА_8 батьківства. Також встановлено судом, що ОСОБА_16 до дня загибелі ОСОБА_7 не був знайомий із останнім та дізнався про нього лише після загибелі та називає татом іншу особу, з якою позивач проживає у цивільному шлюбі. При цьому на день смерті ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові у цій справі, однак не може погодитися із мотивами, з яких суд виходив відмовляючи у позові.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15 ЦК України, ч.1 ст. 16 ЦК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини 1 та 3 ст. 13 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини 1, 2 та 3 ст. 51 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 зазначив, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
У справі, що переглядається, апеляційним судом встановлено, що з 19 грудня 2023 року ОСОБА_7 перебував з ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований Ратнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції, актовий запис № 102. На момент смерті/загибелі шлюб між ними не був розірваний.
Разом з тим, у цій справі позивач як це передбачено ст. 51 ЦПК України на час подання позову та розгляду справи клопотання про залучення ОСОБА_6 до участі у цій справі в якості співвідповідача не заявила, хоча саме остання мала бути залучена як співвідповідач, оскільки питання встановлення факту батьківства прямо впливає на її права як дружини загиблого ОСОБА_7 . Тому, на переконання колегії суддів, у цій справі суд мав відмовити у позові саме через неналежний суб`єктний склад.
Суд першої інстанції на вказану обставину уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у позові з тих підстав, що позивач не довела належними та допустимими доказами обставин, які мають значення для справи і на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, тобто по суті спору, а не через незалучення до участі у справі ОСОБА_6 як співвідповідача, процесуальна співучасть якої у цій справі є обов`язковою та є у даному випадку підставою для відмови у задоволенні позову саме через неналежний суб`єктний склад.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, мотивувальну частину рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 11 червня 2026 року у цій справі належить змінити та викласти її в редакції цієї постанови, в решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 11 червня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: