Справа № 487/2238/26
Провадження № 2/487/2070/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.09.2026 року м. Миколаїв Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Нікітіна Д.Г., за участю секретаря судового засідання Марченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Піддубна Галина Миколаївна, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, про виділ у натурі майна, що є у спільній частковій власності,
ВСТАНОВИВ:
30.03.2026 року позивачка ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої (позивачів) діє представниця адвокат Душаченко І.С., звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, в якому просила здійснити виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а саме 20/400 частки, яка належить ОСОБА_1 , та 10/400 частки, яка належить ОСОБА_2 , виділивши у спільну часткову власність у цілому новоствореному об`єкті ОСОБА_1 2/3 частини, ОСОБА_2 1/3 частину у праві власності, що складається з приміщень у житловому будинку літ. «А-1»: 2-1 - коридор площею 3,0 кв.м, 2-2 - житлова площею 11,2 кв.м, 2-3 - житлова площею 6,9 кв.м, 2-4 - кухня площею 8,6 кв.м, 2-5 - вбиральня площею 2,2 кв.м, 2-6 - коридор площею 1,5 кв.м; залишивши у загальному користуванні 15/200 частини № 5 - ворота, 15/200 частини № 6 - огорожа, 15/200 частини № І - замощення та 15/200 частини № ІІ - замощення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власницею 20/400 частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про право на спадщину за законом № 2611 від 21.10.2024 року та договору дарування № 2212 від 05.10.2021 року, посвідчених приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою Н.В. ОСОБА_2 є власницею 10/400 частки зазначеного домоволодіння на підставі договору про право на спадщину за законом № 2611 від 21.10.2024 року, посвідченого тим самим нотаріусом.
В цілому домоволодіння складається з: житлового будинку за літ. А, житловою площею 119,0 кв.м, загальною площею 184,6 кв.м; погреба з шийкою за літ. Епд; сараю за літ. Ц; літньої кухні за літ. Б; душу за літ. С; літньої кухні за літ. Я; вбиральні за літ. Ж; сараю за літ. И; огорож № 5, 6; споруд № І, ІІ.
Іншими співвласниками домоволодіння є відповідачі: ОСОБА_4 , якому належить 27/100 частки; ОСОБА_5 , якому належить 20/100 частки; ОСОБА_3 , якій належить 38/100 частки; ОСОБА_6 , якому належить 15/200 частки.
Позивачки мають намір реалізувати своє право на виділ частки в натурі шляхом поділу домоволодіння у відповідності до належних їм часток. Позивачка звернулася до державного реєстратора щодо реєстрації окремої адреси на належні їй та її малолітній доньці частки житлових приміщень для подальшого розпорядження своєю власністю, однак в усному порядку їй було повідомлено, що відповідно до п. 54 Постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 р. № 1127 для державної реєстрації права власності у зв`язку з поділом, виділом частки або об`єднанням земельної ділянки, закінченого будівництвом об`єкта подається договір про поділ спільного майна або договір про виділ у натурі частки із спільного майна, або відповідне рішення суду (у разі належності земельної ділянки, закінченого будівництвом об`єкта, що поділяється або частка з якого виділяється, на праві спільної власності та прийняття співвласниками рішення щодо поділу спільного майна або виділу в натурі частки із спільного майна, що має наслідком припинення права спільної власності для всіх або одного із співвласників, що здійснює виділ у натурі частки).
Сторона позивачок зазначає, що оскільки відсутня згода інших співвласників на укладення нотаріального договору про виділ майна, що є у спільній частковій власності, позивачки змушені звертатися до суду для вирішення цього питання. Реалізація позивачками права на виділ частки у натурі не обмежує право відповідачів у їх правомочностях щодо права на виділ своїх часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння.
До участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучена Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, з огляду на те, що співпозивачкою у справі є малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє її мати ОСОБА_1 .
30.03.2026 року матеріали справи передано на розгляд судді.
Ухвалою судді від 30.03.2026 року призначено підготовче провадження.
Ухвалою судді від 24.06.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони в судове засідання не з`явилися.
Від представниці позивачок адвоката Душаченко І.С. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивачок та їх представника.
Відповідачі до судового засідання не з`явилися.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц).
За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши всі аргументи сторони, викладені нею в документах по суті справи, та докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею 20/400 частки, а ОСОБА_2 - власницею 10/400 частки у праві спільної часткової власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про право на спадщину за законом № 2611 від 21.10.2024 року та договору дарування № 2212 від 05.10.2021 року, посвідчених приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою Н.В.
Іншими співвласниками зазначеного домоволодіння є відповідачі: ОСОБА_4 , якому належить 27/100 частки; ОСОБА_5 , якому належить 20/100 частки; ОСОБА_3 , якій належить 38/100 частки; ОСОБА_6 , якому належить 15/200 частки.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.
Згідно з ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
За змістом ч. 3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своєї частки в ньому, то здійснюючи виділ частки в натурі, суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яке відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Як роз`яснено в п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» (зі змінами), при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року.
Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21) зазначено, що кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому; ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі. Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи виділ частки, повинен виділити співвласнику таку частину домоволодіння, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди призначенню будівлі.
Схожі за змістом висновки щодо виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, викладені у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц, від 12 березня 2020 року у справі № 127/5835/16-ц, від 22 лютого 2020 року у справі № 279/4966/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 369/6871/16-ц.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22) зроблено висновок, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Наявність чи відсутність станом на час ухвалення судом відповідного рішення дозволів чи погоджень, необхідних для фактичного виконання робіт з поділу спірного майна, не має значення для суду, який ухвалює рішення про поділ, незалежно від того, чи є у сторін проєктна документація з поділу та чи отримано ними документи на право виконання відповідних будівельних робіт.
Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки майна власнику, що виділяється, має бути виділена окрема площа, що повинна бути ізольованою від приміщень інших співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України.
Допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц (провадження № 61-13434св19)).
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачками надано до суду висновок судового експерта Лесківа С.А. № 125-0066 від 17.12.2026 року, яким визначено, що виділити у натурі у користування співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із загальною часткою 15/200 у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 технічно можливо, та запропоновано виділити: частину літ. «А-1» - одноповерхового житлового будинку 1917 року побудови у складі приміщень: 2-1 - коридор площею 3,0 кв.м; 2-2 - житлова площею 11,2 кв.м; 2-3 - житлова площею 6,9 кв.м; 2-4 - кухня площею 8,6 кв.м; 2-5 - вбиральня площею 2,2 кв.м; 2-6 - коридор площею 1,5 кв.м; 15/200 частини № 5 - ворота; 15/200 частини № 6 - огорожа; 15/200 частини № І - замощення; 15/200 частини № ІІ - замощення.
Доказів, які б свідчили про наявність підстав для іншого розподілу спірного майна, ніж запропонований позивачками, матеріали справи не містять.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відзиву на позов та заперечень щодо заявлених вимог не подали.
Третя особа Служба у справах дітей Миколаївської міської ради заперечень щодо заявленого способу виділу частки, який не порушує майнових прав малолітньої ОСОБА_2 , не надала.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ у натурі майна, що є у спільній частковій власності, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема, у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн як за вимогу немайнового характеру. Вимог про стягнення судових витрат сторони не заявляли.
Керуючись ст.ст. 76-81, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355, 356, 358, 364, 367 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ у натурі майна, що є у спільній частковій власності - задовольнити.
Здійснити виділ у натурі часток із майна, що є у спільній частковій власності, виділивши у спільну часткову власність у цілому новоствореному об`єкті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 4812, РНОКПП НОМЕР_2 ) 2/3 частини, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 ) 1/3 частину у праві власності, що складається з приміщень у житловому будинку літ. «А-1»: 2-1 - коридор площею 3,0 кв.м, 2-2 - житлова площею 11,2 кв.м, 2-3 - житлова площею 6,9 кв.м, 2-4 - кухня площею 8,6 кв.м, 2-5 - вбиральня площею 2,2 кв.м, 2-6 - коридор площею 1,5 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; 15/200 частини № 5 - ворота, 15/200 частини № 6 - огорожа, 15/200 частини № І - замощення та 15/200 частини № ІІ - замощення залишити у загальному користуванні.
Право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на зазначене домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (в частині 20/400 та 10/400) - припинити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Д.Г. Нікітін