Справа № 490/4260/26
н\п 2-а/490/102/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Шведюк Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку звернення до суду із цим позовом та скасування постанови від 20 квітня 2026 року № 238.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 08 травня 2026 року для розгляду справи визначено головуючого суддю Шолох Л.М.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2026 2026 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позову з огляду на його безпідставність.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
Стосовно ОСОБА_1 заступником начальника - начальником мобілізаційного відділення майором ОСОБА_2 складено протокол № 167 від 13 квітня 2026 року про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Зі змісту цього протоколу слідує, що 13 квітня 2026 року близько 11:30 год. з поліцейським ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївські області, який перебував в складі групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташовано у АДРЕСА_1 , прибув гр. ОСОБА_1 , як особа яка порушила законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для складення протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку з тим, що приблизно о 11 год. 20 хв. 13 квітня 2026 року на вул. 3-тя Слобідська в м. Миколаєві під час перевірки документів було виявлене правопорушення вчинене останнім, а саме те, що ОСОБА_1 в особливий період, в порушення частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації, не мав при собі військово-облікового документа ані в електронному вигляді, під час складення протоколу також не має при собі, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Розгляд справи призначено на 20 квітня 2026 року на 10 год. 00 хв.
Надалі постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 від 20 квітня 2026 року № 238 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненому в особливий період (відсутність при собі військово-облікового документа), та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.
Не погоджуючись із цією постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом, посилаючись на те, що він не зміг прибути до відповідача для розгляду протоколу у зв`язку із станови здоров`я, про що відповідач знав достеменно. Стосовно нього було застосовано фізичну силу та здійснено примусову доставку до ТЦК без складення протоколу. Також позивач вказав на те, що він має офіційне бронювання до 28 лютого 2024 року під час оформлення якого всі дані були уточнені і ТЦК володіли цією інформацією. Його безробіття зумовлено лише важким станом здоров`я, що виключає наявність умислу на ухилення.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає що предметом спору у цій справ є правомірність постанови відповідача від 03 березня 2026 року № 20. За такого, доводи позивача про незаконній дій працівників ТЦК з доставлення його до приміщення відповідача виходять за межі предмета доказування у цій справі, оцінка таким обставинам судом не надається.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото-та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Як слідує із змісту оскаржуваної постанови відповідача позивач 13 квітня 2026 року на вимогу працівника ТЦК та працівника поліції не пред`явив військово-обліковий документ. Такий документ не надано позивачем і під час розгляду справи у суді.
Щодо повідомлення позивача про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивача було повідомлено під час складення протоколу про адміністративне правопорушення.
З відеозапису, здійсненого під час складення протоколу стосовно ОСОБА_1 слідує, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення оголошено позивачу працівником ТЦК, однак підпис на протоколі позивачем не проставлено. Отже, суд дійшов висновку, що позивач був ознайомлений зі змістом протоколу та датою, часом розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд відхиляє доводи позивач про обізнаність відповідача про поважність причин його неявки 20 квітня 2026 року для розгляду протоколу. Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами довідка військово-лікарської комісії від 13 квітня 2026 року № 2026-0413-1708-4919-3 складено ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким і було складено оскаржувану постанову. А направлення на госпіталізацію видано через сім днів після цього, 20 квітня 2026 року (у день призначений для розгляду протоколу стосовно позивача) лікарем Підприємства Миколаївської обласної організації Товариства Червоного Хреста України «Шпиталь Українського Червоного Хреста».
Доказів того, що позивач повідомив відповідача про наявність у нього довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13 квітня 2026 року та направлення на госпіталізацію від 20 квітня 2026 року, матеріали справи не містять.
Відтак доводи про те, що відповідач був достеменно обізнаний про поважність причин неявки позивача у призначену дату та час для розгляду протоколу суд відхиляє як не обґрунтовані. Розгляд протоколу за відсутності позивача у даному випадку не може бути достатній доказом неправомірності оскаржуваної постанови.
Також суд бере до уваги, що позивачем не надано військово-облікових документів і під час розгляду справи. Довідка про бронювання позивача до 28 лютого 2024 року не є військово-обліковим документом.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є військовозобов`язаним, який має дотримуватися обов`язків, визначених статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного, матеріали справи не містять.
Позивач 13 квітня 2026 року не мав при собі військово-облікових документів, що є невиконанням статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Такі документи не надано і під час розгляду справи.
Доводи позивача про закінчення строку для притягнення його до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, є необґрунтованими, оскільки порушення відповідачем виявлено 13 квітня 2026 року, а до адміністративної відповідальності позивача притягнуто 20 квітня 2026 року. Інші наведені доводи позивача не спростовують висновків суду щодо правомірності оскаржуваної постанови відповідача.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та про необхідність відмовити у їх задоволенні. Оскаржувану постанову відповідача слід залишити без змін.
Судові витрати відносяться на рахунок позивача.
Керуючись статтями 72-77, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови від 20 квітня 2026 року № 238 відмовити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 від 20 квітня 2026 року № 238, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Л.М. Шолох