ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/1574/26 Справа № 171/2038/24 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Пищиди М.М.
суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.
за участю секретаря судового засідання - Літвінова І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року у цивільній справі за позовною заявою Кредитної спілки «САМАРА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором споживчого кредиту, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2024 року Кредитна спілка «САМАРА» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором споживчого кредиту.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 26.07.2021 року між Кредитною спілкою «САМАРА» та ОСОБА_1 був укладений Договір споживчого кредиту №195/21, згідно умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 150 000 грн. строком на 48 місяців, починаючи з 26.07.2021 року до 25.07.2025 року, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Відповідач повинен був повернути 150 000,00 грн. - суму кредиту та проценти за користування кредитом, які розраховуються щомісячно при своєчасному внесені платежів відповідно п. 6.2. Договору споживчого кредиту. Проте, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по Договору споживчого кредиту. Станом на 15.07.2024 року сума кредиту не погашена за плановим розрахунком та залишок за кредитом складає 141 850,03 грн.: 150000,00 грн. - сума кредиту; 8149,97 грн. - фактично сплачено кредиту. Згідно до Договору споживчого кредиту та розрахунку заборгованості відповідач повинен повернути: - залишок по кредиту - 141 850,03 грн.; проценти нараховані за користування кредитом - 177 113,94 грн. (213743,97-36630,03 = 177113,94 грн.). Тобто заборгованість становить 318 963,97 грн. В якості забезпечення виконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 перед позивачем по поверненню кредиту, сплати процентів за користування кредитом і сум штрафних санкцій було укладено Договір поруки №195/21 від 26.07.2021 року між позивачем, відповідачем ОСОБА_1 (Позичальником за Договором поруки) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (Поручителями за Договором поруки), відповідно до умов якого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли на себе зобов`язання перед позивачем відповідати у повному обсязі по зобов`язанням відповідача ОСОБА_1 , визначених Договором споживчого кредиту. Станом на 15.07.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за Договором споживчого кредиту №195/21 від 26.07.2021 року складає 318 963,97 грн.
Враховуючи вищевикладене позивач просив суд:
стягнути на користь Кредитної спілки "САМАРА" солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованість за договором споживчого кредиту №195/21 від 26 липня 2021 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_6 в загальній сумі 318963, 97 грн, з яких 141 850,03 грн - залишок по кредиту, 177 113,94 грн - проценти, нараховані за користування кредитом;
вирішити питання судових витрат.
Рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року позовні вимоги Кредитної спілки «САМАРА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 «про стягнення боргу за договором споживчого кредиту» - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Кредитної спілки «САМАРА» заборгованість за Договором споживчого кредиту №195/21 від 26.07.2021 року на загальну суму 318 963 97 грн, з яких: 141 850,03 грн - залишок по кредиту; 177 113,94 грн - проценти, нараховані за користування кредитом.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Кредитної спілки «САМАРА» судовий збір в сумі 4784,46 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та вважає, що висновки викладені в судовому рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.
З урахуванням викладеного, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 26 липня 2021 року між Кредитною спілкою «САМАРА» (Позивачем, як Кредитором та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-1) як Позичальником, був укладений Договір споживчого кредиту №195/21 (надалі за текстом - Договір споживчого кредиту).
Згідно умов Договору споживчого кредиту Позивач надав Відповідачу-1 кредитні кошти у сумі - 150 000 грн. 00 коп. строком на 48 місяців, починаючи з 26 липня 2021 року до 25 липня 2025 року (надалі - «Кредит»), а Відповідач-1 ОСОБА_1 зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом.
Кредит був отриманий Відповідачем-1 26 липня 2021 року, 27 липня 2021 року, 28 липня 2021 року, 29 липня 2021 року та 30 липня 2021 року, що підтверджується Видатковими касовими ордерами №114 від 26 липня 2021 року на суму 25 000 грн. 00 коп., №116 від 27 липня 2021 року на суму 25 000 грн. 00 коп., №117 від 28 липня 2021 року на суму 25 000 грн. 00 коп., №118 від 29 липня 2021 року на суму 50 000 грн. 00 коп. та №119 від 30 липня 2021 року на суму 25 000 грн. 00 коп.
Відповідно до умов Договору споживчого кредиту №195/21 від 26 липня 2021 року Відповідач-1 ОСОБА_1 зобов`язався погашати заборгованість по Договору споживчого кредиту щомісячно у період з «20» по «30» число кожного місяця згідно з графіком платежів повернення кредиту та сплати процентів (відсотків) по Договору споживчого кредиту, яка складається з заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитом. Кредит мав бути повністю повернутий Відповідачем-1 у строк до 25 липня 2025 року.
Відповідач-1 повинен був повернути 150 000,00 грн. - суму кредиту та проценти за користування кредитом, які розраховуються щомісячно при своєчасному внесені платежів відповідно п. 6.2. Договору споживчого кредиту.
Проте, Відповідач-1 неналежним чином виконував свої зобов`язання по Договору споживчого кредиту. Порушення при виконанні зобов`язань виявились в тому, що Відповідач-1 з лютого 2022 року зупинив здійснення платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитом, тим самим порушив запланований графік платежів повернення кредиту та сплати процентів (відсотків).
Станом на 15 липня 2024 року сума кредиту не погашена за плановим розрахунком та залишок за кредитом складає 141 850,03 грн. (150000,00 (сума кредиту) - 8149,97 (фактично сплачено кредиту) = 141850,03 грн.).
Згідно до Договору споживчого кредиту та розрахунку заборгованості Відповідач-1 повинен повернути: - залишок по кредиту - 141 850,03 грн.; - проценти нараховані за користування кредитом - 177 113,94 грн. (213743,97 - 36630,03 = 177113,94 грн.).
Тобто заборгованість становить 318 963 грн. 97 коп.
В якості забезпечення виконання зобов`язань Відповідачем-1 перед Позивачем по поверненню кредиту, сплати процентів за користування кредитом і сум штрафних санкцій, було укладено Договір поруки №195/21 від 26 липня 2021 року між Позивачем (Кредитором за Договором поруки), Відповідачем-1 (Позичальником за Договором поруки), Відповідачем-2, Відповідачем-3, Відповідачем-4 та Відповідачем-5 (Поручителями за Договором поруки). Відповідно до умов Договору поруки Відповідач-2 ОСОБА_2 , Відповідач-3 ОСОБА_3 , Відповідач-4 ОСОБА_4 та Відповідач-5 ОСОБА_5 прийняли на себе зобов`язання перед Позивачем відповідати у повному обсязі по зобов`язанням Відповідача-1, визначених Договором споживчого кредиту.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідачем ОСОБА_1 отримано кредитні кошти, якими він користувався та здійснював погашення заборгованості, однак допустив неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка не погашається та підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, про доведеність укладання між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору. Доказів повернення тіла кредиту та відсотків за користування грошима відповідачем матеріали справи не містять. Тобто взяті на себе зобов`язання за договором відповідач не виконав, в результаті чого виникла заборгованість у заявленому розмірі, підлягає стягненню на користь позивача.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість стягнення заборгованості з поручителів, апеляційний суд їх відхиляє, з огляду на наступне.
Цивільний кодекс України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання. Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати саме по собі. Одним із видів акцесорного зобов`язання є порука.
Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.
У цьому випадку позов заявлено позивачем до боржника та поручителя, вимоги до вказаних осіб є однорідними, нерозривно пов`язаними між собою, оскільки обсяг відповідальності поручителя відповідно до договору поруки збігається з обсягом відповідальності боржника.
Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.
Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Смерть солідарного боржника - фізичної особи не припиняють обов`язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання.
Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до частини другої статті 555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
З огляду на викладене поручитель хоч і пов`язаний з боржником певними зобов`язальними відносинами, але є самостійним суб`єктом у відносинах з кредитором.
Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договору поруки (20 січня 2022 року), порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору поруки укладеного між позивачем, ОСОБА_1 та відповідачем 2, відповідачем 3, відповідачем 4 та відповідачем 5 відповідно до п. 4 зазначеного договору поруки, строк дії цього договору з 26 липня 2021 року до 26 липня 2031 року і припиняється з моменту повного виконання забезпеченого ним зобов`язання, яке визначається повним погашенням заборгованості позичальника за кредитним договором.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується скаржником ОСОБА_1 , останній не виконав своїх зобов`язань в повному обсязі за кредитним договором, через що, станом на 15 липня 2024 року має заборгованість перед позивачем в сумі залишку по кредиту - 141 850,03 грн; проценти нараховані за користування кредитом - 177 113,94 грн, разом сума заборгованості становить - 318 963,97 грн, що підтверджено відповідним розрахунком.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положеннями ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник ОСОБА_1 не ставить питання про розмір стягнутої суми боргу за тілом кредиту, тобто він погоджується з визначеною судом першої інстанції сумою заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження і спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, а тільки зводяться до не згоди скаржника із судовим рішенням та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вище викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 09 вересня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 10 вересня 2026 року.
Судді