ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
09 вересня 2026 року Справа №160/22759/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №160/22759/24 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26; ідентифікаційний код: 21910427) здійснити з 12.06.2024 перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком згідно зі статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.
14.07.2026 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №160/22759/24 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання вищевказаного судового рішення.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що рішення суду, яке ухвалено судом 05.12.2024, відповідачем не виконано.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати до суду у 30-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду, звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №160/22759/24.
07 вересня 2026 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов звіт про виконання рішення суду.
Звіт обґрунтований тим, що на виконання рішення суду від 05.12.2024 по справі № №160/22759/24 Головним управлінням здійснено з 12.06.2024 перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком згідно зі статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР та нараховано доплату за період з 12.06.2024 до 30.09.2025 з урахуванням виплат становить 28 062,26 грн. Згідно з інформацією про виплату заборгованості було виплачено 1098,05 грн., залишок не виплачених коштів складає 26964,21 грн.
Розглянувши питання про виконання судового рішення, суд приходить до висновку, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №160/22759/24 в частині виплати пенсії не виконано. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений статтею 382 КАС України.
Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Отже, питання встановлення нового строку подання звіту, накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу, вирішується судом за наслідками розгляду поданого суб`єктом владних повноважень звіту щодо повноти виконання останнім рішення суду.
Суд зазначає, що рішення залишається невиконаним в частині виплати перерахованого грошового забезпечення позивача.
Встановлені судом обставини справи вказують на неможливість самостійного виконання відповідачем рішення суду у цій справі, що обумовлюється відсутністю у відповідача належного фінансового забезпечення та коштів, необхідних для виплати вказаної заборгованості.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
При цьому, суд враховує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Суд звертає увагу на те, що проблема невиконання рішень національних судів у соціальних спорах має загальнодержавний характер.
Проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень в соціальних спорах, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне встановити новий строк для подання звіту про виконання судового рішення від 05.12.2024 у справі №160/22759/24, з метою встановлення факту повного та належного виконання рішення суду.
Стосовно наявності правових підстав для накладення штрафу на Головне управління в Дніпропетровській області за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/22759/24, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вказує, що здійснила перерахунок пенсії позивача, однак грошові кошти не виплачено через відсутність бюджетних асигнувань.
Отже, відповідач в особі керівника Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області вживає конкретні заходи з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/22759/24.
Відтак, фактична невиплата заборгованості з пенсії зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття.
Тому, за умови дотримання Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи Верховний Суд не вбачає наявності таких підстав.
Зважаючи на те, що Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області надала докази вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/22759/24, суд доходить до висновку про неможливість застосування до керівництва Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області штрафу за несвоєчасне виконання судового рішення.
Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви про затвердження звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання судового рішення Дніпропетровська окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №160/22759/24, - відмовити.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до статті 382 КАС України в місячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали суду, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №160/22759/24.
Звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від сплати штрафу відповідно до ч.3 ст.382-3 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №160/22759/24.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Сластьон