ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
(про відмову у заміні сторони у виконавчому провадженні)
09 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/5993/22
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні питання про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.
Вказане рішення набрало законної сили 09.02.2023 року.
Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду у справі №240/5993/22 видано виконавчий лист.
ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просить замінити сторону виконавчого провадження правонаступником, оскільки його батько помер.
Суд вважає за можливе розгляд заяви здійснювати у порядку письмового провадження.
Як уже зазначалося, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , починаючи з 15.12.2021, підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір яких встановлено станом на 01 січня відповідного календарного року.
Згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Частиною 1 статті 379 КАС України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Згідно з частиною четвертою статті 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Предметом позову в даній адміністративній справі є підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Частиною 2 статті 1220 ЦК України встановлено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що вимоги зобов`язального характеру, заявлені Позивачем у цій справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.02.2026 у справі № 240/3882/21.
З огляду на викладе, суд дійшов висновку, що задоволення поданої заяви не є належним способом захисту прав Заявника. У свою чергу, відмова суб`єкта владних повноважень у виплаті таких сум може бути підставою для звернення Заявника до суду із позовом за захистом своїх прав.
Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також приймаючи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсій, соціальних допомог та інших виплат, вказане процесуальне питання не може бути вирішене за правилами ст. ст. 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення поданої заяви відсутні.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.Ф. Нагірняк