Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1412/26
Провадження № 2/499/1038/26
У Х В А Л А
Іменем України
"10" вересня 2026 р. селище Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Одеської області Тимчук Руслан Миколайович, вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
Сторона позивача звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Зазначена позовна заява відповідно до автоматизованого розподілу судових справ передана в провадження судді Тимчука Р.М.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Суддею при дослідженні поданої позовної заяви встановлено, що позивачем при поданні позову не дотримано вимоги ст.. 175,177 ЦПК України.
Відповідно ч.7 ст.175 ЦПК України у разі пред`явлення фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність. За відсутності рахунку позивач зазначає у позовній заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.
Відповідно ч.8 ст.177 ЦПК України у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.
Так як позивачем подано позовну заяву про стягнення грошових коштів пені за прострочення сплати аліментів, то сторона позивача має виконати вимоги ч.7 ст.175 ЦПК України.
У зв`язку із наведеним вище, суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження у даній справі.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Спосіб усунення недоліків позовної заяви полягає в поданні до суду позову, який відповідає зокрема вимогам п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовна заява не може вважатися такою, що відповідає вимогам чинного цивільно-процесуального законодавства, які ставляться до її форми та змісту.
У відповідності до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.175, 185 ЦПК України, суддя
Постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - залишити без руху.
Повідомити сторону позивача про необхідність виправити вищевказані недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання ухвали .
Роз`яснити позивачу та його представнику, що якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк вимоги ухвали суду будуть виконані, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання, а інакше заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. М. Тимчук