Ширяївський районний суд Одеської області
10.09.2026 Справа №: 494/1977/26 Провадження № 2/518/1048/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року
Суддя Ширяївського районного суду Одеської області Тарасенко М.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди,
Встановив:
До Ширяївського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди, яка подана через систему «Електронний суд».
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)
Статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, учасники справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди з вимогами: «Стягнути з відповідача на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , заборгованість за договором оренди».
За змістом ч. 1 ст. 42 Цивільного процесуального кодексу України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Учасники справи як суб`єкти цивільних процесуальних правовідносин наділені відповідною юридичною заінтересованістю, що визначає їх правовий статус при розгляді й вирішенні цивільної справи.
Так, у відповідності до ч. 48 Цивільного процесуального кодексу України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Сторони це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, які мають відповідну юридичну заінтересованість та наділені цивільною та цивільно-процесуальною право- і дієздатністю.
Ознакою сторін, яка відрізняє їх від інших суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин, є, зокрема, поширення на них всіх правових наслідків та властивостей судового рішення.
Відповідно до предмету позову позивачем ОСОБА_1 , заявлено вимогу про стягнення заборгованості за договором оренди укладеним між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Таким чином, виходячи із суб`єктивного складу сторін визначених у позовній заяві, позивач звернувся до суду з позовом, як фізична особа, однак відносини які виникли щодо відшкодування заборгованості за договором оренди, стосуються безпосередньо Фізичної особи, яка має статус суб`єкта підприємницької діяльності.
Враховуючи, що визначення суб`єктом складу сторони є правом позивача, що зумовлює подання до суду належних та допустимих доказів, які свідчать про те, що між сторонами спору виникли правовідносини де зобов`язальною стороною виступає конкретно визначена фізична та/або юридична особа.
На виконання ухвали суду, позивач має надати суду нову редакцію позовної заяви з чітко визначеним суб`єктним складом сторін (з конкретним визначенням прізвища, ім`я, по-батькові (персональні дані Фізичної особи, яка має статус суб`єкта підприємницької діяльності), позивача та відповідача, що мають відповідати офіційному документу, який підтверджує індивідуальні дані фізичної особи, яка має статус суб`єкта підприємницької діяльності.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 185 ЦПК України, суддя -
Ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди - залишити без руху, запропонувавши позивачу усунути недоліки вказані в мотивувальній частині ухвали в строк не пізніше п`яти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.Тарасенко