Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні адміністративного позову
10 вересня 2026 року № 520/28474/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Генерального штаб Збройних Сил України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 22991050), треті особи: Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (61034, м. Харків, вул.Полтавський Шлях, 192, код ЄДРПОУ 07905262), Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу,-
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просив:
- зупинити дію наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.09.2026 № 1032 в частині звільнення майора ОСОБА_1 з займаної посади і його призначення офіцером резерву 308 запасної роти військової частини НОМЕР_2 ;
- заборонити Військовому інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" виконувати наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.09.2026 № 1032, а саме - зобов`язувати заявника здавати справи та посаду, оформлювати приймання та передачу посади, виключати заявника зі списків особового складу частини (інституту), вчиняти інші дії, пов`язані із його звільненням з посади.
Заявник звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».
В обґрунтування заяви зазначено, що заявник з 24.03.2022 проходить військову службу у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, спочатку за призовом під час мобілізації, на особливий період, а з 16.12.2025 - за контрактом. Під час участі у бойових діях отримав тяжкі поранення, внаслідок яких йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок війни. За власним бажанням продовжив проходження військової служби та після тривалого лікування був переведений за станом здоров`я і з урахуванням професійного досвіду до системи військової освіти та підготовки.
Заявник зазначає, що з 02.02.2025 проходить військову службу у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на посаді старшого наукового співробітника науково-методичного відділу забезпечення якості освітньої діяльності та вищої освіти, періодично залучався до тимчасового виконання обов`язків начальника цього відділу. На зазначену посаду був переміщений у порядку просування по службі з Центрального управління військової освіти і науки Генерального штабу Збройних Сил України.
За твердженням заявника, 06.09.2026, перебуваючи на реабілітаційному лікуванні наслідків бойових поранень, він дізнався про видання наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.09.2026 № 1032, яким його звільнено із займаної посади та призначено офіцером резерву 308 запасної роти військової частини НОМЕР_2 . При цьому офіційних пояснень щодо підстав такого рішення він не отримав, командування військового підрозділу, в якому він проходить службу, його переміщення не ініціювало, займана ним посада не скорочувалася та не ліквідовувалася, а претензії щодо якості виконання службових обов`язків до нього не висувалися.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що внаслідок отриманих бойових поранень та травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, потребує постійного амбулаторного та періодичного стаціонарного лікування, яке проходить у спеціалізованих закладах охорони здоров`я міста Харкова. Зазначає, що проходження служби в цьому місті дозволяє йому поєднувати виконання службових обов`язків із необхідними медичними обстеженнями, лікуванням та реабілітацією.
Заявник посилається на висновок військово-лікарської комісії, відповідно до якого він придатний до військової служби за контрактом у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони. Вважає, що проходження ним служби у військовому інституті відповідає зазначеному висновку, його стану здоров`я, досвіду та кваліфікації. Також посилається на умови укладеного контракту щодо призначення на посади відповідно до досвіду, кваліфікації, особистих якостей і досягнень та забезпечення належної охорони здоров`я.
Водночас, як зазначає заявник, військова частина НОМЕР_2 є бойовою військовою частиною, яка залучається до виконання бойових завдань, а умови проходження служби на посаді офіцера резерву запасної роти, функціональні обов`язки та місце подальшого виконання ним завдань для нього є невизначеними. На його переконання, виконання оскаржуваного наказу може перешкодити продовженню лікування у закладах охорони здоров`я міста Харкова та призвести до проходження служби в умовах, які не відповідатимуть стану його здоров`я.
Заявник вважає наказ від 03.09.2026 № 1032 у частині, що його стосується, протиправним та має намір звернутися до суду з позовом про його скасування у відповідній частині. Посилається на те, що при прийнятті наказу не враховано його статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, потреби у лікуванні, обмежень щодо проходження військової служби та професійної кваліфікації.
На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення його прав, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Крім того, заявник вважає очевидними ознаки протиправності зазначеного наказу та порушення ним своїх прав. Стверджує, що зупинення дії наказу у відповідній частині та заборона вчинення дій на його виконання дозволять зберегти можливість продовження лікування, виконання обов`язків за займаною посадою та запобігти порушенню його прав до вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Водночас встановлення обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, не звільняє суд від обов`язку перевірити допустимість конкретного заходу забезпечення позову з урахуванням установлених законом обмежень.
За змістом пункту 1 частини першої статті 153 КАС України заява про забезпечення позову може бути подана до подання позовної заяви до суду, до якого має бути поданий позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Пунктами 1 та 4 частини першої статті 151 КАС України передбачено можливість забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта та заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Згідно із частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд також повинен ураховувати співвідношення прав та інтересів, за захистом яких звертається заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення позову є засобом тимчасового судового захисту, спрямованим на збереження можливості ефективного поновлення прав особи за результатами вирішення спору.
При цьому повноваження суду щодо застосування відповідних заходів реалізуються виключно в межах, визначених процесуальним законом.
Спеціальне обмеження щодо забезпечення позову встановлено пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці».
Зазначеним пунктом частину третю статті 151 КАС України доповнено Законом України від 08.07.2022 № 2359-IX «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався. Зокрема, Указом Президента України від 13.07.2026 № 596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 № 4928-IX, строк дії воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 02.08.2026 на 90 діб.
Отже, на час видання наказу від 03.09.2026 № 1032 та звернення заявника до суду в Україні діє правовий режим воєнного стану.
Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та має намір оскаржити наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.09.2026 № 1032 у частині звільнення його із займаної посади та призначення офіцером резерву 308 запасної роти військової частини НОМЕР_2 .
Першим із заявлених заходів забезпечення позову є безпосередньо зупинення дії зазначеного наказу в частині, що стосується заявника.
Отже, заявлений захід спрямований на зупинення кадрового наказу начальника, виданого стосовно проходження військової служби військовослужбовцем в умовах воєнного стану, що охоплюється обмеженням, установленим пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України.
Суд звертає увагу, що законодавець визначив умови воєнного стану та бойову обстановку як альтернативні обставини застосування такого обмеження. Тому та обставина, що наказ стосується звільнення військовослужбовця з посади та призначення на іншу посаду, не виключає застосування пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України.
Крім того, статус цього наказу як індивідуального акта не дає підстав для застосування загального положення пункту 1 частини першої статті 151 КАС України всупереч спеціальній забороні, установленій частиною третьою цієї статті.
Зупинення дії наказу лише в частині, яка стосується заявника, також не змінює правової природи обраного заходу забезпечення позову.
Щодо вимоги про заборону Військовому інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» виконувати зазначений наказ суд виходить із того, що допустимість заходу забезпечення позову має оцінюватися з урахуванням його змісту та правових наслідків.
Заявник просить заборонити інституту зобов`язувати його здавати справи та посаду, оформлювати приймання та передачу посади, виключати його зі списків особового складу, а також вчиняти інші дії, пов`язані зі звільненням із посади на виконання наказу від 03.09.2026 № 1032.
Усі перелічені дії безпосередньо пов`язані з реалізацією того самого кадрового рішення, дію якого заявник одночасно просить зупинити.
Відповідно, заборона їх вчинення фактично унеможливить виконання наказу в частині, що стосується ОСОБА_1 , та забезпечить збереження його попереднього службового становища всупереч прийнятому кадровому рішенню на час дії такої заборони.
За цих обставин друга вимога не має самостійного предмета тимчасового захисту, відокремленого від виконання наказу від 03.09.2026 № 1032, а спрямована на досягнення того самого наслідку, що й зупинення його дії.
Застосування заборони виконувати наказ за наявності прямого законодавчого обмеження щодо його зупинення фактично нівелює зміст пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України.
Тому посилання заявника на пункт 4 частини першої статті 151 КАС України не є підставою для застосування заходу, який за своїми наслідками становитиме невиконання наказу начальника, виданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану.
Суд ураховує наведені заявником обставини щодо отриманих поранень і травми, інвалідності внаслідок війни ІІ групи, необхідності лікування та реабілітації, а також посилання на визначені військово-лікарською комісією обмеження щодо проходження військової служби.
Разом із тим зазначені обставини, незалежно від їх значення для вирішення спору щодо правомірності переміщення заявника, не наділяють суд повноваженням застосувати захід забезпечення позову, прямо заборонений процесуальним законом.
Пункт 10 частини третьої статті 151 КАС України не передбачає винятків із установленого ним обмеження залежно від наявності у військовослужбовця інвалідності, потреби в лікуванні, його професійної кваліфікації, досвіду або займаної посади.
З огляду на викладене наведені заявником доводи про можливе ускладнення подальшого лікування та поновлення його прав не можуть бути підставою для подолання спеціальної законодавчої заборони щодо обраних ним заходів забезпечення позову.
Посилання заявника на очевидні ознаки протиправності наказу також не змінює цього висновку.
Положення частини другої статті 150 КАС України щодо підстав забезпечення позову підлягають застосуванню у взаємозв`язку з положеннями статті 151 цього Кодексу, які визначають допустимі заходи забезпечення та встановлюють заборони щодо їх застосування.
Питання дотримання процедури переміщення заявника, відповідності нової посади висновку військово-лікарської комісії, урахування стану його здоров`я, умов контракту та передбачених законодавством гарантій підлягають з`ясуванню під час розгляду відповідного адміністративного позову по суті.
Отже, визначальним для вирішення цієї заяви є те, що заявник просить застосувати заходи, які безпосередньо зупиняють дію наказу начальника, виданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану, або фактично блокують його виконання, тоді як застосування такого способу забезпечення позову обмежене пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України.
За наведених обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Керуючись приписами ст. ст. 90, 150, 151, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Генерального штаб Збройних Сил України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 22991050), треті особи: Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (61034, м. Харків, вул.Полтавський Шлях, 192, код ЄДРПОУ 07905262), Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Н.А. Полях
,-