ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року справа №200/5755/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги представника позивача Дзіся Андрія Романовича та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року (повне судове рішення складено 19 лютого 2026 року) у справі № 200/5755/25 (суддя в І інстанції Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , через свого представника Дзіся Р.А., звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром;
- зобов`язати Управління здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р(ІІ)/2024 (далі рішення КСУ), яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668 зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796 зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796 зі змінами.
Разом з тим, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення Мо2-р(ІІ)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-71 зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-71 зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 стаття 67 Закону №796-ХІІ не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-71 зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-ХІІ, зі змінами, визнано неконституційними.
Згідно до матеріалів справи вбачається, що нарахована пенсія позивача складає 89709,21 грн, однак до виплати - 23610 грн.
26.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром. Однак, листом від 07.07.2025 було відмовлено у здійсненні такого перерахунку.
Позивач з такою позицією відповідача не погодився та звернувся до суду з позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром за період з 01.03.2025 по 31.08.2025.
Зобов`язано Управління здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2025 по 31.08.2025 перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги, з посиланням на обставини, зазначені в позовній заяві, вважає, що позивач має право на перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум, не обмежуючи певними періодами.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Головне управління не порушувало прав позивача на отримання пенсії, а тому суд безпідставно задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії.
Стверджує, що на підставі всебічного, повного та об`єктивного аналізу електронної пенсійної справи, перерахувати пенсію із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків за довідками, наявними в електронній пенсійній справі, відсутні підстави. Розмір пенсійної виплати обчислено виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року - 25861,34 грн. (8913,83 х 2,90126) та становить 22888,00 грн.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС у 1987 році (категорія 1), є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» безстроково, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_3 , виданим 07.08.2019 Донецькою обласною державною адміністрацією.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецької області як одержувач пенсії по інвалідності ІІ групи у зв`язку із захворюванням, одержаним внаслідок виконання обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, призначену згідно із Законом України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька області, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Дослідивши надані сторонами докази у справі, суд установив наступне.
Листом від 07.07.2025 № 22167-22968/Н-02/8-0500/25 відповідач повідомив позивача, що частиною 3 статті 67 Закону № 796 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахування и надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796 рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)2024 визнано таким, що не відповідає конституції України (є неконституційним). До визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)2024 виплата раніше призначень к (перерахованих) пенсій по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника, обчислених в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону № 796, продовжується у визначених до виплати розмірах. У порядку, встановленому чинним законодавством України, органи Пенсійного фонду України здійснюють перерахунки пенсій, зокрема, при зміні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361,00 грн. В результаті перерахунку розмір пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2025 становить 89709,21 грн, який обмежено до виплати максимальним розміром, що складає 23610,00 грн і станом на 01.06.2025 не змінювався. Законні підстави для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром на дату підготовки відповіді відсутні.
Згідно рішення про перерахунок пенсії позивача від 25.02.2025, розмір пенсії позивача визначено у розмірі 89709,21 грн, з урахуванням обмеження 23610,00 грн.
Згідно рішення про перерахунок пенсії № 914370134269 від 20.08.2025, розмір пенсії позивача з надбавками з 01.09.2025 становить 22771,00 грн.
За даними КП «Діловодство спеціалізованого суду» суд встановив, що 16 лютого 2026 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі № 200/927/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про: визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку пенсії без урахування довідки про заробітну плату за період роботи в населених пунктах зони відчуження від 02.11.2005 №32, чим самим зменшивши основний розмір пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 вересня 2025 року на підставі довідки про заробітну плату за період роботи в населених пунктах зони відчуження від 02.11.2005 №32 про заробітну плату одержану за роботу в зоні відчуження ЧАЕС виходячи із індивідуального коефіцієнту заробітної плати для обчислення пенсії 13,58378.
Отже, обставини щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром у період з 01.03.2025 по 31.08.2025 підтверджуються відповідачем та доказами наявними у матеріалах адміністративної справи, а тому вони не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Водночас, судом установлено, що з 01.09.2025 розмір пенсії знижено до розміру, що не перевищує максимального розміру, та що є предметом судового розгляду у справі № 200/927/26.
Відтак, доводи апеляційної скарги представника позивача не заслуговують на увагу.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Преамбулою Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон України № 796-XII) установлено, Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.
Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 1 Закону України № 796-XII визначено, що Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах: пріоритету життя та здоров`я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці; […] соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; […] забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об`єднань громадян, що вирішують різні проблеми соціального захисту постраждалого населення, а також співробітництва і проведення консультацій між державними органами і постраждалими (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з соціального захисту на місцевому та державному рівнях; […].
Відповідно до ст. 49 Закону України №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-XII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон України від 08 липня 2011 року №3668-VI), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до [...] законів України [...] "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" [...], не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
20.03.2024 Конституційним Судом України прийнято рішення №2-р(II)/2024, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
В п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 зазначено, що припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(II)/2024 ст. 67 Закону України №796-XII та ст. 2 Закону України №3668-VI зі змінами, що поширювались на Закон України №796-XII, не містять норм щодо обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, з 20.03.2024 у відповідача відсутні правові підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню у межах періоду з 01.03.2025 по 31.08.2025.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги представника позивача Дзіся Андрія Романовича та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 200/5755/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 10 вересня 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук