Заводський районний суд м. Запоріжжя
69606 Україна м. Запоріжжя вул. Мирослава Симчича 65 тел.(099) 55-49-125
Справа № 332/958/26
Провадження №: 2-п/332/47/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 р. м. Запоріжжя
Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Погрібна О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2026 року у справі ЄУН 332/958/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2026 року у цивільній справі ЄУН 332/958/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
20 липня 2026 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Крім того просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, оскільки з листопада 2023 року, як внутрішньо переміщена особа, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що не збігається з адресою його реєстрації: АДРЕСА_2 , на яку йому були надіслані повістки та копії позовної заяви. Про існування судової справи та ухвалення заочного рішення він дізнався лише 14 липня 2026 року, коли приватний виконавець Якименко А.О. виніс постанову про арешт його банківських рахунків та надіслав копію виконавчого листа. Копії рішення по справі він не отримував та дізнався про нього лише 14.07.2026 після блокування рахунків.
Також ОСОБА_1 заявив клопотання, в якому просить звільнити його від сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення або розстрочити його сплату до ухвалення рішення у справі, посилаючись на те, що він є внутрішньо переміщеною особою, має скрутне матеріальне становище, спричинене війною, та має необхідність утримувати родину.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2026 року заяву про перегляд заочного рішення суду залишено без руху та надано п`ятиденний строк для усунення недоліків.
Згідно зі вказаною ухвалою суду заявнику необхідно було надати докази скрутного матеріального стану, який не дозволяє йому сплатити судовий збір, або сплатити судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп (у разі подання процесуальних документів в електронній формі через підсистему «Електронний суд» розмір судового збору становить 532,48 грн), та надати до суду документ, що підтверджує сплату судового збору.
На виконання ухвали суду ОСОБА_1 направив на адресу суду заяву про усунення недоліків, у якій, зокрема, просив звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на те, що він має скрутне матеріальне становище, статус ВПО та неможливість розпоряджатися власними коштами через арешт, накладений приватним виконавцем.
До своєї заяви ОСОБА_2 додав довідку від 07.03.2025 про взяття його на облік, як внутрішньо переміщеної особи, за адресою: АДРЕСА_3 , довідку АТ КБ «ПриватБанк» про залишок на картковому рахунку в розмірі 20211,18 грн та копію постанови приватного виконавця Якименка А.О. від 14.07.2026 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №81497969, якою на заявника накладено арешт коштів у межах суми 82176,5 грн.
Дослідивши докази, надані на обґрунтування клопотань, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити його розмір або звільнити від сплати за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік. Інші підстави, передбачені пунктами 24 частини першої цієї статті (спеціальний статус заявника, предмет спору соціального характеру, провадження у справі про банкрутство), до цієї справи не застосовні, оскільки заявник не належить до перелічених категорій осіб, а предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.
Застосувавши в статті 8 Закону конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», законодавець визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для цього. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.
Відповідно до статті 12 ЦПК України саме на заявника покладається обов`язок навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від поданих доказів; вичерпного переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд оцінює можливість сплатити судовий збір за своїм внутрішнім переконанням на підставі наданих доказів.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки, суд відповідно до практики Європейського суду з прав людини повинен встановлювати наявність у такої особи реального доходу (заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів та можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення у справах «Княт проти Польщі» від 26.07.2005 та «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» від 26.07.2005). При цьому обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, переслідує легітимну мету і за загальним правилом не визнається непропорційним чи свавільним; такий обов`язок ускладнює доступ до суду настільки, щоб завдати шкоди самій суті цього права, лише якщо заявник доведе свою дійсно скрутну фінансову ситуацію (рішення у справах «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001, «ФК «Мретебі» проти Грузії» від 31.07.2007). Суд також враховує, що безпідставне звільнення від сплати судового збору саме по собі є відхиленням від встановлених законом справедливих судових процедур та рівності учасників процесу, а тому підстави для застосування найбільш обтяжливих для бюджету заходів (звільнення, зменшення розміру) мають бути доведені з достатньою повнотою, а не припускатися на користь заявника.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №521/1372/23 конкретизував цей стандарт стосовно кількісного критерію пункту 1 частини першої статті 8 Закону, вказавши, що особа має довести саме перевищення судовим збором 5 відсотків її річного доходу за попередній календарний рік; самі лише статусні або неповні документи такого доведення не замінюють.
Разом з тим, застосовуючи наведений стандарт доведення до кількісного критерію пункту 1 частини першої статті 8 Закону, суд враховує, що ця норма пов`язує право на звільнення від сплати збору та зменшення його розміру з перевищенням збором 5 відсотків саме річного доходу за попередній календарний рік, які заявником не надані; відомості щодо рухомого й нерухомого майна відсутні. За таких обставин суд вважає, що встановлена законом кількісна підстава для звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру заявником належним чином не доведена, а тому в задоволенні клопотання в цій частині слід відмовити.
Водночас суд враховує, що сукупність поданих доказів - наявність відкритого виконавчого провадження та документально підтверджений арешт коштів заявника на суму, що значно перевищує розмір судового збору, з достатнім ступенем вірогідності (стаття 81 ЦПК України) свідчить про тимчасові істотні труднощі заявника у розпорядженні грошовими коштами станом на час звернення до суду, тобто про обмежену, хоча й не доведену в повному обсязі відповідно до кількісного критерію закону, спроможність негайно сплатити судовий збір. З огляду на необхідність дотримання справедливого балансу між інтересом держави у справлянні судового збору та правом заявника на доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі», п. 60), суд вважає за можливе застосувати найменш обтяжливий з передбачених статтею 8 Закону заходів - відстрочити заявнику сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, що не звільняє його від обов`язку сплати збору по суті, а лише переносить строк його виконання, забезпечуючи водночас негайний доступ до суду.
За таких обставин, з метою забезпечення доступу до правосуддя та реалізації конституційного права особи на судовий захист, суд вважає за можливе відстрочити ОСОБА_2 сплату судового збору до ухвалення рішення за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду.
З огляду на викладене, недоліки заяви ОСОБА_2 слід вважати усунутими.
Щодо клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Статтею 284 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ч. 1 ст. 288 ЦПК України визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та(або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.128 ЦПК України, судова повістка разом із розпискою надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права частина перша статті 8 Конституції України. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права відповідно до частини перша статті 129 Конституції України в редакції, чинній на час розгляду заяви про скасування заочного рішення.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП] (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення заява № 52854/99, пункт 52, ЄСПЛ 2003-IX).
Заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи. Проте в окремих випадках розгляд справ у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає відповідачу можливість його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно з ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 11 ст. 128 ЦПК України встановлено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів додати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до положень п.4 ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Верховний Суд у постанові від 11.06.2021 року у справі № 2-6236/11, провадження № 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Також судом враховується, що Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення повісток на адресу його реєстрації: АДРЕСА_2 , проте поштова кореспонденція повернулася до суду із довідкою АТ «Укрпошта» про повернення, без зазначення причин. В той же час, ОСОБА_3 , як внутрішньо переміщена особа, на час розгляду даної цивільної справи був зареєстрований та постійно проживав в м.Ужгороді. Отже, про розгляд справи ОСОБА_3 належним чином повідомлений не був; відсутні також докази вручення йому копії заочного рішення. Відтак, встановлені обставини дають підстави стверджувати, що причини пропуску строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішення суду є поважними, а тому клопотання підлягає задоволенню шляхом поновлення відповідного строку.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення подана до суду відповідно до ст.ст.284-285 ЦПК України. Підстав для залишення її без руху, чи повернення відповідно до ст.185 ЦПК України, а також підстав для відмови в прийнятті заяви згідно зі ст.186 ЦПК України - не встановлено, тому вона може бути прийнята до провадження.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 284-286 ЦПК України,
постановив:
Поновити строк відповідачу ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2018 року у цивільній справі ЄУН 332/3005/18 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Прийняти до провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2026 року у справі ЄУН 332/958/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2026 року у справі ЄУН 332/958/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у розмірі 532,48 гривень, до ухвалення судового рішення.
Призначити судове засідання на 24 вересня 2026 року о 12 год 00 хв у приміщенні Заводського районного суду м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя вул.М.Симчича, 65, про що повідомити осіб, які беруть участь у справі.
Учасники справи можуть отримати інформацію про стан розгляду справи, яка розміщена на офіційному веб порталі судової влади України за адресою http://court.gov.ua.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.М.Погрібна