Провадження № 2/447/1961/26
Справа № 202/5227/26
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
09.09.2026 р. м. Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Джус Р.В.,
вивчивши матеріали позовної заяви
за позовом: ОСОБА_1 ,
до відповідача: ОСОБА_2 ,
про поділ спільного майна,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 23.06.2026 вказану цивільну справу передано за підсудністю до СтрийськогоМіськрайонного суду Львівської області.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.07.2026 вказану цивільну справу передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області, з огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та фактично проживає, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 26.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, залишено без руху та надано позивачу строк у 7 (сім) календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків зазначених в ухвалі.
Зокрема, відповідно до ухвали від 26.08, судом встановлено наступні недоліки поданої заяви:
- в порушення вимог ст.175 ЦПК України позовна заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача;
- в порушення ч.1 ст.177, позивачкою не надано доказів направлення позовної заяви з додатками на зареєстровану адресу місця проживання відповідача у паперовій формі листом з описом вкладення.
При цьому судом звернено увагу на те, що хоча в позовній заяві позивачка зазначає, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_2 , згідно наявних в матеріалах справи відповідей №3060147 від 21.07.2026, та №3233501 від 27.08.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиною інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
04.09.2026 через систему "Електронний суд", на адресу суду надійшла заява представника позивачки - ОСОБА_3 , про усунення недоліків позовної заяви, що сформована в системі "Електронний суд" 03.09.2026.
Дослідивши вказану заяву про усунення недоліків позовної заяви, суд приходить до висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в повному обсязі, з огляду на наступне.
Так позивачкою не надано відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача. Також позивачкою не надано суду належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви із додатками на адресу місця проживання відповідача.
Долучена представницею позивачки копія поштового опису вкладення не може вважатись доказом виконання відповідачкою вимог ч.1 ст. 177 ЦПК України із врахуванням положень ст.43 ЦПК України, оскільки згідно вказаного опису вкладення, копія позовної заяви із додатками була направлоена на адресу: АДРЕСА_2 , в той час, як відповідач з квітня 2024 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа.
Суд звертає увагу на те, що в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, суд звернув увагу позивачки на вказані обставини.
Суд також звертає увагу на те, що згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа - громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яка була змушена покинути своє місце проживання внаслідок або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини або надзвичайних ситуацій та перемістилася у межах території України.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса зареєстрованого або задекларованого місця проживання (перебування) такої особи на момент її внутрішнього переміщення.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону (постанова Київського апеляційного суду від 31 травня 2024 року у справі № 755/6388/24).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно ч.5 ст.185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (Ashingdane v. the United Kingdom).
Ратифікація Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок неухильного додержання зобов`язань за цим міжнародно-правовим документом, що вимагає від держави необхідності організувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити реальне гарантування передбаченого Конвенцією права на судовий захист, створити рівні умови доступу до правосуддя.
В основу забезпечення справедливого доступу до правосуддя покладено принцип рівності, який розглядається у цьому контексті як гарантії однакового масштабу доступу до судового захисту незалежно від його диференціації, з огляду на недопущення різного ставлення за однакових чи подібних обставин, що посягає на сутність змісту права на судовий захист.
Додержання процесуальної форми, змісту та порядку подання позовної заяви є однією з обов`язкових вимог законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Враховуючи, що позивач отримавши ухвалу про залишення позовної заяви без руху, не усунув визначені у ній недоліки у встановлений строк в повному обсязі, суддя приходить до висновку, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу, роз`яснивши останньому, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
Керуючись ст.185, 260, 261, 354 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в:
1.Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна, повернути позивачу.
2. Роз`яснити позивачу, що згідно з ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://court.gov.ua/.
Суддя Роман ДЖУС