ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/1267/26 пров. № А/857/35021/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року, головуючий суддя - Желік О.М., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМРЕЗЕРВ-ЛЬВІВ» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ТзОВ «ХІМРЕЗЕРВ-ЛЬВІВ» звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100424/2 від 29.10.2025 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що при митному оформленні товару «Розчинник регенерований Thinner B», який ввозився на територію України, ним визначено митну вартість товару за основним методом - ціною договору (контракту), і до митного оформлення подано повний пакет документів, передбачений ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України), що містять всі необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості. Стверджує, що відповідач безпідставно не визнав заявлену митну вартість, проявивши формальний підхід до оцінки поданих документів, та незаконно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу (ст.64 МК України). Окремо звертає увагу на те, що сам факт пов`язаності продавця та покупця не є законною підставою для коригування митної вартості, а зауваження митного органу щодо наявності другої експортної декларації (Польщі), порядку оформлення додаткових угод тощо є суто формальними та не впливають на числові значення складових митної вартості.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100424/2 від 29.10.2025 року.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за результатами розгляду поданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що сторони зовнішньоекономічного контракту є пов`язаними особами у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року (кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «ХІМРЕЗЕРВ-ЛЬВІВ» є співзасновником TOPHIM GROUP Sp.z.o.o.), при цьому декларант не надав документів, які б підтвердили, що ця пов`язаність не вплинула на ціну товару у розумінні ч.18 ст.58 МК України. Крім того, на думку відповідача, подані документи містять розбіжності та невідповідності, зокрема: відсутній окремий додаток до контракту з погодженою кількістю і ціною партії; у додатковій угоді №2 від 29.12.2023 року вказано інший IBAN продавця, ніж у самому контракті, що порушує хронологічний порядок оформлення додатків; до митного оформлення подано експортну декларацію Польщі, тоді як товар фактично вивозився з Італії (м. Tornaco). За результатами консультацій застосовано резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МК України).
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМРЕЗЕРВ-ЛЬВІВ» (місцезнаходження: вул. Городоцька, 174-А, м. Львів, 79022; код ЄДРПОУ: 34029478) зареєстроване як юридична особа та здійснює, зокрема, господарську діяльність на гуртовому ринку лакофарбових матеріалів та хімпродукції; є імпортером Розчинників та розріджувачів складних.
23.11.2021 року між ТОВ «ХІМРЕЗЕРВ-ЛЬВІВ» (Покупець) та компанією TOPHIM GROUP Sp.z.o.o. (Польща, Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №13PL (далі - Контракт), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує продукцію, вказану у Додатках до даного Контракту. Згідно з п.1.2 Контракту, кількість, асортимент, ціни та терміни поставки товару визначаються у Додатках до Контракту, які підписуються Сторонами та є невід`ємною його частиною. Відповідно до п.4.2 Контракту, ціна товару та його кількість визначається сторонами окремо для кожної партії та вказується у Додатках.
До Контракту сторони уклали Додаткову угоду №1 від 28.07.2022 року, Додаткову угоду №2 від 29.12.2023, Додаткову угоду №3 від 22.02.2024, якими відповідно змінено редакцію розділу 8 «Відповідальність сторін», продовжено строк дії Контракту до 31.12.2026 та змінено реквізити сторін, зокрема банківські реквізити Продавця.
На підставі Контракту №13PL від 23.11.2021 року сторони склали Замовлення (Order) №17/10/2025 від 17.10.2025 року, проформу-інвойс №17/10/2025 від 17.10.2025 на суму 11664,00 євро та комерційний інвойс №22/10/2025 від 22.10.2025 на загальну суму 11430,72 євро. Умови поставки за інвойсом - DAP UA Львів (Інкотермс), умови оплати - 15 днів з дати інвойсу.
На підставі вказаних документів ТОВ «ХІМРЕЗЕРВ-ЛЬВІВ» ввезло на митну територію України товар: «Розчинники та розріджувачі складні: Rozpuszczalnik regenerowany Thinner B / regenerated solvent Thinner B / Розчинник регенерований Thinner B, у вигляді однорідної прозорої безбарвної рідини із специфічним запахом. Використовується в лакофарбовій промисловості. Не містить прекурсорів та наркотичних засобів, отруйних та сильнодіючих речовин», нетто 23 520 кг.
27.10.2025 року позивачем оформлено платіжну інструкцію в іноземній валюті №153 на суму 11 430,72 євро з призначенням платежу: «prepayment for buying good according Contract 13PL dd 23.11.2021 (invoice 22/10/2025 dd 22.10.25)».
Транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом перевізником ТОВ «ПЕТМА» згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) б/н від 22.10.2025 року з місцем завантаження м. Tornaco (NO), Italy.
28.10.2025 року декларант позивача - ПП «БРОК-ЮОК» подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209230102664U1 з метою митного оформлення вказаного товару, в якій митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) у розмірі 11 430,72 євро (559 810,37 грн). До митного оформлення разом з митною декларацією позивачем подано документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, що зазначені в графі 44 митної декларації, зокрема: сертифікат аналізу Thinner B від 22.10.2025 року; рахунок-проформу №17/10/2025 від 17.10.2025 року; рахунок-фактуру (інвойс) №22/10/2025 від 22.10.2025 року; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 22.10.2025 року; декларацію про походження товару від 22.10.2025 року; висновок експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №[номер приховано]-0712 від 28.08.2025; зовнішньоекономічний контракт №13PL від 23.11.2021 року та три додаткові угоди до нього; договір про надання послуг митного брокера №67 від 01.10.2025; замовлення-Order №17/10/2025 від 17.10.2025 року; гарантійний лист №28/10/2025 від 28.10.2025; паспорт безпеки на товар; копію митної декларації країни відправлення №25PL[номер приховано]J5B6 від 27.10.2025 року.
У ході митного оформлення Львівська митниця направила декларанту вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи; транспортні (перевізні) документи; договори із третіми особами та рахунки про здійснення платежів третім особам; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.
На вимогу митного органу декларант надав платіжну інструкцію в іноземній валюті №153 від 27.10.2025 року та письмові повідомлення (від 28.10.2025 року та 29.10.2025 року), в яких зазначив, що всі наявні документи подані у повному обсязі, та просив припинити перебіг 10-денного строку і завершити контроль правильності визначення митної вартості, здійснити випуск товарів у вільний обіг.
29.10.2025 року Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100424/2 та винесено Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/003040.
У графі 33 зазначеного рішення Львівська митниця вказала, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, з огляду на таке:
- за результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ТОВ «ХІМРЕЗЕРВ-ЛЬВІВ» Половинець Сергій є співзасновником TOPHIM GROUP Sp.z.o.o., тобто сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року; за наявною інформацією про те, що митна вартість товарів зі схожими характеристиками, імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість; декларантом не надано документів, які б продемонстрували, відповідно до вимог ч.18 ст.58 МК України, що заявлена митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій;
- у Контракті №13PL від 23.11.2021 року (п.1.1, п.1.2, п.4.2) передбачено, що кількість, асортимент, ціни та терміни поставки товару визначаються у Додатках до Контракту; Додаток, який би відповідав вимогам п.1.2 Контракту, до митного оформлення не надано, тобто відсутній документ, що підтверджує числові значення складових митної вартості та відомості про узгоджену кількість і ціну товару;
- у Додатковій угоді №2 від 29.12.2023 року вказано інший номер IBAN Продавця, ніж той, що наявний у самому Контракті, а Додатковою угодою №3 від 22.02.2024 року уже міститься інформація про зміну цих реквізитів, що, на думку митниці, свідчить про недотримання хронологічного порядку в оформленні додатків;
- згідно з гр.4 CMR б/н від 22.10.2025 року місце відвантаження товару - Tornaco (NO), Italy, а тому належним документом має бути експортна декларація Італії, а не Польщі.
Зважаючи на викладене, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, Львівська митниця заявлену митну вартість не визнала. За результатами проведених консультацій з декларантом застосовано резервний метод визначення митної вартості за ст.64 МК України. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100390/2025/716984 від 15.09.2025 року, де митна вартість товару зі схожими характеристиками «розчинники та розріджувачі складні…» становить 1,2 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови не здійснювалось. Сума донарахованих митних платежів за оскаржуваним рішенням становить 125579,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, Позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Львівська митниця в оскаржуваному рішенні не довела наявності обґрунтованих підстав для відмови у застосуванні Позивачем основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Усі наведені у графі 33 рішення №UA209000/2025/100424/2 від 29.10.2025 зауваження є або суто формальними (порядок оформлення додаткових угод, країна оформлення експортної декларації, форма узгодження партії), або не підкріпленими належними доказами (стосовно впливу пов`язаності сторін на ціну), і у своїй сукупності не утворюють об`єктивних та достатніх підстав для висновку про недостовірність заявленої Позивачем митної вартості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.10.2020 року справа №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 року у справі №826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Згідно з ч.12-15 ст.58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у ч.12 цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у ч.12 цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Відповідно до частини 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.
Згідно з ч.18 ст.58 МК України, при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 року у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Отже, щодо доводів апелянта про наявність обґрунтованих підстав вважати, що взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару, то надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів ураховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №804/5688/16, а саме, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для висновку про те, що митна вартість визначена неправильно. У таких випадках необхідно розглядати усі обставини продажу товару та прийняти вартість операції за умови, якщо взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Відповідно до частини тринадцятої статті 58 МК України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі письмові обґрунтування того, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань митного органу вважається, що взаємовідносини між такими особами не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Письмовими доказами у справі не підтверджується та обставина, що митним органом декларанту надавалось письмове обґрунтування наявності впливу пов`язаних осіб на ціну оцінюваних товарів. Зі змісту доказів безпосередній вплив вказаної обставини на формування вартості оцінюваного товару не встановлений.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17, наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнені у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.
Аналізуючи матеріали справи колегія суддів зазначає, що з оспорюваного рішення №UA209000/2025/100424/2 від 29.10.2025 року, Львівська митниця обмежилася лише констатацією факту пов`язаності сторін та загальним посиланням на наявність у її інформаційних базах відомостей про «вищу» митну вартість товарів зі схожими характеристиками, імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД. Натомість, відповідач не навів жодних конкретних, документально підтверджених обґрунтувань того, яким саме чином і у якій мірі пов`язаність сторін Контракту №13PL від 23.11.2021 року вплинула на ціну спірного товару (Розчинник регенерований Thinner B). У рішенні не наведено порівняльного аналізу комерційних умов поставок, обсягів партій, умов оплати, періоду угод, які б давали об`єктивні підстави стверджувати про вплив взаємозв`язку на ціну.
Колегія суддів також не приймає доводи Львівської митниці про те, що подана експортна декларація країни відправлення №25PL[номер приховано]J5B6 від 27.10.2025 року є декларацією Республіки Польща, тоді як, з огляду на зазначене у CMR місце відвантаження - м. Tornaco (NO), Italy, належним документом, на думку митниці, мала би бути експортна декларація Італійської Республіки,.
Ч.3 ст.53 МК України серед додаткових документів, які підтверджують митну вартість, передбачає копію митної декларації країни відправлення без імперативної вимоги щодо того, що такою має бути декларація саме держави, з якої здійснено первинне фізичне відвантаження товару. У вантажному пакеті документів країною відправлення (експортером) у розумінні зовнішньоекономічного контракту є Республіка Польща (TOPHIM GROUP Sp.z.o.o., Warszawa), де було оформлено експортну митну декларацію №25PL[номер приховано]J5B6, в якій відображено усі ідентифікаційні дані товару, відправника, отримувача, ваги нетто, вартості та країни призначення (UA), і ці дані повністю кореспондуються з відомостями, заявленими у митній декларації Позивача.
Крім того, наявність зазначеної експортної декларації Польщі сама по собі є додатковим документом, який підтверджує заявлену митну вартість, а не спростовує її. Митним органом не доведено, яким саме чином факт того, що експортна декларація оформлена у Польщі (а не в Італії), вплинув на числові значення складових заявленої митної вартості товару чи поставив під обґрунтований сумнів її достовірність.
За правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17, формальні недоліки документів, які не впливають на числові значення складових митної вартості, не можуть бути підставою для коригування митної вартості за резервним методом.
Щодо доводів апелянта на те, що позивачем не подано на окремого Додатку до Контракту, який би відповідав вимогам п.1.2 Контракту та містив відомості про узгоджену кількість і ціну партії товару то колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент здійснення поставки сторонами Контракту №13PL від 23.11.2021 було узгоджено всі істотні умови конкретної партії товару (найменування, кількість, ціна, валюта, умови поставки) у наступних документах: замовленні Order №17/10/2025 від 17.10.2025 року, проформі-інвойсі №17/10/2025 від 17.10.2025 року на суму 11 664,00 євро та комерційному інвойсі №22/10/2025 від 22.10.2025 на суму 11 430,72 євро.
Відсутність окремого документа під назвою «Додаток до Контракту» сама по собі не свідчить про неузгодженість сторонами істотних умов поставки, оскільки такі умови погоджені у замовленні, проформі-інвойсі та комерційному інвойсі, які підписані сторонами та містять усі необхідні відомості для ідентифікації товару та його ціни.
У постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №803/3649/15 зазначаєно, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, інвойс містить усі істотні умови угоди - найменування, кількість, ціну, загальну вартість, реквізити сторін, є первинним документом і у сукупності з платіжною інструкцією №153 від 27.10.2025 року (фактом сплати у повному обсязі заявленої митної вартості) є достатнім та належним доказом ціни товару.
Митний орган, в свою чергу, в оскаржуваному рішенні не зазначив, які саме числові значення складових митної вартості неможливо встановити з поданих документів, відтак зауваження митного органу у цій частині є суто формальним і не може бути підставою для коригування митної вартості.
Крім того, факт здійснення позивачем фактичної оплати за товар у повному обсязі підтверджується платіжною інструкцією №153 від 27.10.2025, в якій вказано саме той IBAN продавця, що зазначений у чинній редакції Контракту з урахуванням всіх додаткових угод. Будь-яких розбіжностей у фактично використаних банківських реквізитах митним органом не встановлено.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем до митного оформлення надано усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару (Контракт №13PL від 23.11.2021 року, Додаткові угоди №№1, 2, 3, проформа-інвойс №17/10/2025 від 17.10.2025 року, комерційний інвойс №22/10/2025 від 22.10.2025 року, замовлення Order №17/10/2025, платіжна інструкція в іноземній валюті №153 від 27.10.2025 року, CMR б/н від 22.10.2025 року, експортна декларація країни відправлення №25PL[номер приховано]J5B6 від 27.10.2025, сертифікат аналізу Thinner B від 22.10.2025 року) , що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.
Надані документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну (11 430,72 євро за нетто 23 520 кг), а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).
Заявлена позивачем митна вартість товару повністю підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №153 від 27.10.2025 на суму 11 430,72 євро, яка містить пряме посилання на Контракт №13PL від 23.11.2021 та інвойс №22/10/2025 від 22.10.2025. Сума, фактично сплачена за товар (11 430,72 євро), є ідентичною сумі, заявленій у митній декларації.
Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
В оскаржуваному рішенні Львівської митниці №UA209000/2025/100424/2 від 29.10.2025 року, крім номера та дати митної декларації-джерела (МД №UA100390/2025/716984 від 15.09.2025) та зазначення про митну вартість товару зі схожими характеристиками «розчинники та розріджувачі складні…» у розмірі 1,2 дол. США/кг, не наведено жодних інших обґрунтованих пояснень щодо порівнюваності товарів за фізико-хімічними характеристиками, виробником, торговельною маркою, обсягом партії, умовами поставки тощо. Більше того, у рішенні прямо вказано, що «коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось», що додатково підкреслює формальний підхід митного органу до визначення митної вартості за резервним методом.
Така позиція митного органу прямо суперечить вимогам ст.55, ст.64 МК України.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 року у справі №821/1050/17 наголосив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може вважатися заниженням митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови в здійсненні митного оформлення товару.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, не утворює достатніх підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристики товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, регенерованість продукту, наявність знижок тощо).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Виходячи з наведеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 року по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, про те, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товарів, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі №380/1267/26- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. П. Мандзій
Т. В. Онишкевич