Справа № 491/1047/26
УХВАЛА
10 вересня 2026 року м. Ананьїв
Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков О.О., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Юраш Ірини Олександрівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
09 вересня 2026 року до Ананьївського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
10 вересня 2026 року окремо від позовної заяви до суду надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Юраш Ірини Олександрівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
У заяві представник заявника просила вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1648920251202; накласти арешт на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2483109151120; накласти арешт на земельну ділянку під гаражем за кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0417, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1978801551202.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 09 вересня 2026 року до Ананьївського районного суду Одеської області було подано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Спірне майно придбане у шлюбі, однак зареєстроване на відповідача, який має необмежені права у розпорядженні, користуванні та володінні ним, а тому у позивача існують обґрунтовані ризики, що відповідач може його відчужити на користь третіх осіб. У зв`язку з цим існують обґрунтовані підстави вважати, що до завершення судового розгляду справи спірне майно може бути відчужене відповідачем, що в свою чергу може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цією заявою.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Суд, проаналізувавши матеріали заяви, вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Представник заявника зазначає, що предметом майбутнього позову буде поділ майна, до складу якого входить нерухоме майно: квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1648920251202; гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2483109151120; земельна ділянка під гаражем за кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0417, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1978801551202.
Відмовляючи у задоволенні даної заяви, суд бере до уваги, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Верховний Суд у Постанові від 05.02.2020 року у справі №490/3925/19 сформулював правову позицію про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 вказала, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Також слід зазначити, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.1, 2 ст.60 СК України).
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (ч.1-3 ст.65 СК України).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (ч.1, 2 ст.68 СК України)
Відповідно до приписів ч.1, 2 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (ч.2, 4 ст.369 ЦК України).
З означених норм логічно випливає, що будь-яке відчуження нерухомого майна, придбаного у шлюбі, здійснюється за письмовою нотаріально посвідченою згодою іншого з подружжя (колишнього з подружжя). Вказаний порядок деталізований у п.4.2 4.4. наказу Мінюсту №296/5 від 22.02.2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Отже чинним законодавство передбачені процесуальні запобіжники відчуження майна одним із подружжя, без наданням згоди іншим з подружжя (колишнього з подружжя), однак це не виключає протилежного.
У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому заявником не доведено наявність обставин, які б могли свідчити про реальну загрозу ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову про поділ майна подружжя.
Згідно ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Таким чином, виходячи з предмету поданої заяви, оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на те, що заявником не доведено належними чи допустимими доказами, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову, суд вважає, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 76, 77, 81, 84 149-154, 157, 353 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Юраш Ірини Олександрівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Желясков О.О.