Справа № 761/24064/25
Провадження № 4-с/761/156/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Маковській Т.П.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу
ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паралєва Світлана Сергіївна, ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
31.03.2026 ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паралєвої Світлани Сергіївни, в якій просила визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо не включення в розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 24.03.2026 № 34334 боржника ОСОБА_2 на користь стягувача доходів платника аліментів від підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування та офіційної заробітної плати на посадах директора в ТОВ «Ірбіс Плюс», ТОВ «Далкс», ТОВ «Ділові рішення», ТОВ «Нарім», ТОВ «8 причал», та зобов`язати вчинити відповідні дії.
Скаргу обґрунтувала тим, що під час виконання виконавчого листа № 761/24064/25, виданого 25.02.2026 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, державний виконавець не повною мірою врахував усі фактичні доходи боржника. Окрім того, на думку скаржниці, застосування виконавцем положень частини другої статті 195 СК України (розрахунок виходячи із середньої заробітної плати по місцевості) суперечить інтересам стягувача, оскільки необґрунтовано звужує зміст закону та призводить до штучного заниження суми заборгованості.
24.08.2026 представник Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паралєва С.С. надіслала до суду відзив на скаргу, у якому просила залишити її без задоволення. У відзиві зазначено, що державний виконавець діяв у межах повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» і Сімейного кодексу України. Зокрема, в ході виконання виконавчого провадження № НОМЕР_1 було направлено необхідні запити до органів ДПС, ПФУ та МВС, а отримана інформація про всі джерела доходів боржника (у тому числі від підприємницької діяльності та згаданих товариств) була реально врахована при здійсненні розрахунків заборгованості зі сплати аліментів. Жодних порушень прав та інтересів сторін виконавчого провадження з боку державного виконавця допущено не було.
До суду надійшли заперечення боржника ОСОБА_2 на скаргу стягувача ОСОБА_1 , у яких боржник просить залишити скаргу без задоволення. У своєму запереченні боржник зазначив, що оскільки він є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування, державний виконавець правомірно розрахував заборгованість зі сплати аліментів виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості згідно з частиною 2 статті 195 СК України, без обов`язку враховувати фактичний дохід, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. Посилання стягувача на судові рішення є нерелевантними, оскільки вони ґрунтуються на редакції статті 195 СК України, яка втратила чинність 08.07.2017 року. Права дитини не порушені, адже нараховані суми аліментів (5 900 - 7 400 грн щомісяця) перевищують мінімальні гарантовані та рекомендовані законом розміри для дитини віком до 6 років. Твердження про неврахування заробітної плати боржника на посадах директора юридичних осіб спростовуються матеріалами виконавчого провадження, а питання наявності інших дітей враховується судом виключно під час первинного стягнення аліментів, а не в межах судового контролю. Водночас боржник повідомив про попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 67 560,00 грн.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином, що відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги, відзив державного виконавця та ОСОБА_2 , перевіривши матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 та клопотання про розподіл судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, а також про відсутність підстав для задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на таке.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що рішенням від 25.07.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини задоволено частково та видано виконавчі листи.
Постановою від 26.02.2026 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паралєвою С.С. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
24.03.2026 головним державним виконавцем Паралєвою С.С. здійснено розрахунок
№ 34334 заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини щомісячно у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 ,але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,починаючи 3 09 червня 2025 року до досягнення повноліття донькою, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2026 головним державним виконавцем Відділу Паралєвою С.С., на підставі статі 42 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
При виконанні виконавчого провадження державним виконавцем здійснювалася перевірка майнового стану боржника шляхом направлення запитів щодо виявлення його рахунків, рухомого та нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва та майнових прав. Зокрема, направлялись запити до органів Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України та Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України виявлено отримання боржником доходу від ТОВ «ІРБІС ПЛЮС», ТОВ «ДАЛКС», ТОВ «ДІЛОВІ РІШЕННЯ», ТОВ «НАРІМ», ТОВ «8 ПРИЧАЛ».
З відповідей Державної податкової служби України вбачається, що у боржника виявлено відкриті рахунки в банках (АТ «ПУМБ», АТ «Універсалбанк», АТ «Ощадбанк», АТ «ОТП Банк») та задекларовані доходи від вказаних товариств, а також від страхової компанії та як фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування (3 група, згідно з витягом від 30.07.2025 та повідомленням ГУ ДПС у Миколаївській області від 19.03.2026).
04.03.2026, 26.03.2026, 06.05.2026, 12.06.2026 та 21.08.2026 на депозитний рахунок Відділу від боржника надходили кошти, які у встановленому порядку перераховувалися на банківські реквізити стягувача. Загалом за весь період через депозитний рахунок відділу стягнуто 170 167,66 грн, на користь стягувача перераховано 169 807,66 грн, а також витрати виконавчого провадження у сумі 360 грн (з урахуванням попередніх надходжень).
Головним державним виконавцем Паралєвою С.С. на підставі зібраної інформації податкових органів за період III квартал 2025 - II квартал 2026 року та з урахуванням положень частини другої статті 195 СК України здійснено відповідні розрахунки заборгованості.
Згідно з ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Відповідні розрахунки виконавець сформував правомірно, врахувавши як дані ДПС, так і вимоги імперативної спеціальної норми закону.
Таким чином, державний виконавець під час виконання виконавчого документа діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб та у порядку, що визначені Законом України «Про виконавче провадження» та Сімейним кодексом України. Розрахунки заборгованості зі сплати аліментів виконані у відповідності до фактичних даних податкових органів і норм чинного законодавства. Права стягувача порушені не були, а тому скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке, що відповідно до ст. 133, 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи на підставі поданих стороною доказів.
Хоча боржником було дотримано процесуальний порядок подачі заяви до закінчення судових дебатів, станом на момент ухвалення судового рішення боржником не було надано повного пакета доказів на підтвердження фактичного понесення та оплати таких витрат (детального опису робіт, акта приймання-передачі наданих послуг, платіжних документів, що підтверджують їх фактичну оплату), а надано лише попередній розрахунок та договір з додатковою угодою. У матеріалах справи відсутні докази реального настання зобов`язань з оплати чи фактичного перерахування коштів у заявленому розмірі. З огляду на це у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви боржника про стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 258, 260, 353, 447, 451 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви на бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паралєвої Світлани Сергіївни та зобов`язання вчинити певні дії (у виконавчому провадженні № НОМЕР_1).
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: