Справа № 201/9715/26
Провадження № 2/201/5751/2026
УХВАЛА
11 вересня 2026 року місто Дніпро
Суддя Соборного районного суд міста Дніпра Демидова С.О., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Коростельова Станіслава Володимировича про відвід судді Демидової С.О. у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні судді Соборного районного суду міста Дніпра перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань № 201/9715/26.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2026 року зазначену вище цивільну справу розподіллено судді Демидовій С.О.
Ухвалою судді від 31 серпня 2026 року відкрито провадження по вказаній справі.
10 вересня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Коростельова Станіслава Володимировича надійшла заява про відвід судді Демидової С.О., в обґрунтування якої зазначено, що відвід заявлено через те, що заявлені позовні вимоги по вказаній справі є похідними (ст. 625 Цивільного кодексу України) від грошового зобов`язання, встановленого рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2022 та додатковим рішенням цього ж суду від 08 грудня 2022 у справі № 201/9127/21. Таким чином, і справа № 201/9127/21, і справа № 201/9715/26, яка наразі відкрита, стосуються того самого боргового грошового зобов`язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 , яке виникло у зв`язку з неможливістю повернути в натурі автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, витребуваний рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018 у справі № 201/12569/16-ц.
Рішенням від 21 листопада 2022 у справі № 201/9127/21 суддя Демидова С.О. частково задовольнила позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист права власності шляхом стягнення грошових коштів, стягнувши на користь позивача 1 796 120 грн компенсації вартості автомобіля та судовий збір у розмірі 5 482,40 грн; додатковим рішенням від 08 грудня 2022 - ще 38 011,60 грн судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2023 рішення від 21 листопада 2022 та додаткове рішення від 08.12.2022 залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 у справі № 201/9127/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення від 21 листопада 2022 та постанову від 15 грудня 2023 в частині задоволення вимоги про відшкодування вартості безпідставно збереженого майна змінено шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції постанови Верховного Суду.
Після цього ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (у справі № 201/12569/16-ц - тій самій справі, за якою автомобіль було витребувано в натурі) із заявою про визнання виконавчого листа від 28 березня 2018 таким, що не підлягає виконанню, - оскільки грошовий еквівалент того самого обов`язку вже був сплачений у повному обсязі.
Ухвалою судді Демидової С.О. від 13 березня 2025 року у справі № 201/12569/16-ц залишено заяву без задоволення з мотивів, що заявницею «не надано належних доказів на підтвердження повного добровільного виконання рішення суду » - без оцінки доводів заявниці про факт повного погашення боргу, підтверджений закінченням виконавчих проваджень, і, за оцінкою заявника, у суперечності з власним висновком 2022 року про альтернативний характер способів виконання одного зобов`язання.
Постановою Дніпровського апеляційного суду по цій справі від 03 вересня 2025 року скасовано ухвалу судді Демидової С.О. від 13 березня 2025 року та визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
У зв`язку з наведеними порушеннями 18 квітня 2025 року адвокат Ореховський М.Л. в інтересах ОСОБА_1 подав до Вищої ради правосуддя дисциплінарну скаргу щодо судді ОСОБА_3 (зареєстровано за вх. № О-2169/0/7 25), в якій ставиться питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за не зазначення в ухвалі від 13.03.2025 мотивів прийняття або відхилення доводів сторони (пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Саме тому ця заява ґрунтується не на факті попереднього розгляду суддею пов`язаної справи як такому, а на конкретних, викладених обставинах , які у своїй сукупності відповідають критерію «інших обставин», передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України
Частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Порядок вирішення заяви про відвід унормовано ст. 36-41 ЦПК України.
Так, ст. 36 Кодексу передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ст. 40 ЦПК України).
Так, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частиною 3 ст. 40 ЦПК України визначено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.
Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.
На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.
Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.
Суд зазначає, що в своїй заяві представник відповідача посилається на дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя щодо судді Демидової С.О. (зареєстровано за вх. № О-2169/0/7 25), в свою чергу суд зазначає , що ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 01 квітня 2026 року відмовлено у відкритті дисциплінарної справи, оскільки суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням. Вказане свідчить, про відсутність обставин які б підтверджували упередженість або необ`єктивність судді.
Крім того, в справі № 201/9715/26 вирішується питання стосовно стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань (предметом є безпосереднє прострочення виконання зобов`язань), а в справі № 201/9127/21 вирішувалось питання про захист права власності шляхом стягнення грошових коштів (предметом є захист права власності на майно).
Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих тверджень при посиланні на п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, які б підтверджували упередженість або сумнів в об`єктивності судді, окрім твердження, що суддя вже розглядала справу №201/9127/21 по якій винесла рішення, в свою чергу розгляд справи зі схожими обставинами не може слугувати доказом упередженості та необ`єктивності при розгляді іншої справи, з різними предметами спору.
У справі «Хаушильд проти Данії», зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При чому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильності, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що об`єктивна неупередженість полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
З огляду на зазначене, підстави, на які посилається представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Коростельова Станіслава Володимировича у своїй заяві про відвід судді не містять в собі будь-яких відомостей щодо можливої упередженості судді, не ставлять під сумнів її об`єктивність, а також не вказують на будь-які інші підстави передбачені законом для її відводу.
Зважаючи на викладене заявлений відвід слід визнати необґрунтованим.
На підставі викладеного та керуючись ст. 36-41ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати необґрунтованим заявлений представником відповідача ОСОБА_1 - адвоката Коростельовим Станіславом Володимировичем відвід судді Демидової С.О. у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань.
Справу № 201/9715/26 (провадження № 2/201/5751/2026) за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань передати до канцелярії суду для вирішення питання про відвід судді у порядку ст. 40 ЦПК України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Демидова