ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
11 вересня 2026 року м. Львів Справа № 909/1053/26
Західний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Нарольського М.М., суддів Степанюк Н.Л., Шаповала Д.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.08.2026 року (суддя Скапровська І. М.)
у справі № 909/1053/26
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ), АДРЕСА_1
про зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду засобами електронного зв`язку, направивши її на електронну адресу суду. Поданий документ не скріплено електронним цифровим підписом, що визнається скаржником та підтверджується довідкою, складеною працівниками канцелярії суду.
Скаржник зазначив, що не зміг зареєструвати електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" та отримати кваліфікований електронний підпис. На підтвердження цих обставин він посилається на довідку Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, яка до апеляційної скарги не додана, про що Західним апеляційним господарським судом складено акт від 07.09.2026 року.
Суд враховує, що згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Водночас відсутність у скаржника обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету не звільняє від обов`язку дотримання встановлених процесуальним законом порядку звернення до апеляційного суду, а також вимог щодо форми і змісту апеляційної скарги.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі № 204/2321/22 викладено висновок, відповідно до якого законодавцем допускається подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет», або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом.
Тому якщо скаржник не мав зареєстрованого електронного кабінету та електронного підпису, тобто не міг скористатися підсистемою "Електронний суд", підписати апеляційну скаргу електронним цифровим підписом, він не позбавлений права подати її в паперовій формі, зокрема, скориставшись поштовим зв`язком. Натомість, наразі апеляційна скарга подана з використанням електронної адреси без її засвідчення кваліфікованим електронним підписом, тож відсутні підстави вважати її підписаною.
У зв`язку з чим суд також вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду передбачає надання суду належного підтвердження дійсної волі учасника справи, що повинно виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого волевиявлення.
Відповідно до статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип диспозитивності господарського судочинства надає право учаснику справи розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Також судом враховано, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до та після порушення провадження у справі.
Якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання заяви певних дій, у тому числі щодо оформлення процесуальних документів, такі дії мають бути вчинені.
Водночас доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Водночас статтею 129 Конституції України та статтею 7 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників судового процесу поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку дотримання положень процесуального закону при поданні процесуальних документів, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є недопустимим.
Суд зауважує, що у цьому конкретному випадку право доступу до суду не можна вважати порушеним, оскільки Скробач Б.М. має можливість звернутись до суду в порядку, визначеному процесуальним законом, адже національне процесуальне законодавство з регулювання цього питання є достатньо чітким для його розуміння та виконання, розумних сумнів у невідповідності вимогам "якості" закону не виникає, ознак свавільного втручання у права заявника не вбачається.
Зокрема, скаржник має можливість звернутися до суду з апеляційною скаргою особисто або за допомогою представника, шляхом її подання в паперовій формі через канцелярію суду або направивши засобами поштового зв`язку. Доказів об`єктивної неможливості скористатися таким встановленим Законом способом оскарження судового рішення не подано.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо апеляційна скарга не підписана.
З урахуванням вищенаведеного апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Керуючись статтями 2, 174, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Повернути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.08.2026 року у справі № 909/1053/26.
Роз`яснити, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою після усунення обставин, що стали підставою для її повернення, з дотриманням вимог ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки визначені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.М. Нарольський
Судді Н.Л. Степанюк
Д.В. Шаповал