ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року м. Львів Справа № 914/2470/26
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Степанюк Н.Л., Міліціанов Р.В.
за участю секретаря судового засідання - Псярук О.В.
за участю учасників справи:
від скаржника - Півень О.М.
від відповідача - Дубіцький В.П.
розглянув матеріали апеляційної скарги Фізичної особи -підприємця Краєвської Ольги Степанівни (вх. ЗАГС № 01-05/2716/26 від 13.08.2026)
на ухвалу Господарського суду Львівської області (суддя Долінська О. З.) від 06.08.2026
у справі № 914/2470/26
про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви
за позовом Фізичної особи-підприємця Краєвської Ольги Степанівни ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Золота, будинок 42 ЄДРПОУ 45204941)
про визнання протиправним та скасування рішення про задоволення акту про порушення
ВСТАНОВИВ:
03.08.2026 через систему «Електронний суд» на адресу Господарського суду Львівської області від Фізичної особи-підприємця Краєвської Ольги Степанівни надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви за вх. № 2702 від 04.08.2026.
У зазначеній заяві ФОП Краєвська О. С. просила суд першої інстанції заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 45204941), а також будь-яким іншим органам, підприємствам, установам та організаціям за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» здійснювати заходи та вчиняти дії щодо припинення/відключення газопостачання та послуг розподілу/постачання природного газу до об`єкта газопостачання Фізичної особи-підприємця Краєвської Ольги Степанівни (РНОКПП НОМЕР_1 ), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна№30326499, до набрання рішенням суду у справі законної сили.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що Краєвська Ольга Степанівна є фізичною особою-підприємцем, якій на праві приватної власності належить комплекс будівель кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з: -кафе-бару, Б-1, загальна площа 164.3 кв.м.; танцювального залу з площадкою, В-1, загальна площа 157.7 кв.м.; господарських споруд, 1-7.
Вищезазначене підтверджується витягом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 15.12.2012, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна№30326499.
Комерційний облік спожитого природного газу на об`єкті ФОП Краєвська О.С. за адресою АДРЕСА_2 здійснювався за допомогою засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) лічильника газу марки Metrix Apator UG G-4, заводський номер 00151658.
Між Заявником та представниками Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» укладено Договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання.
Заявник зазначає, що 08.12.2025 представниками Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» під час перевірки вузла обліку було складено акт про порушення №ЛФ АЛ-ЛФ/100-3357-25 від 08.12.2025. Відповідно до Акту про порушення зазначено, що є порушення підпункту 3 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, а саме: «несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, а саме деформовані фіксатори кріплення скла облікового механізму, під склом наявний сторонній предмет білого кольору».
11.12.2025 представниками Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» демонтовано лічильник газу Metrix Apator UG G-4, заводський номер 00151658 на підставі Протоколу №ЛФЕ002104 від 11.12.2025. На момент демонтажу лічильника зафіксовано показання 09811,09 куб. м. Лічильник було поміщено в сейф-пакет та опломбовано пломбою № R 46112708 для направлення на експертизу.
18.12.2025 було проведено комісійну експертизу лічильника газу Metrix Apator UG G-4, заводський номер 00151658, за результатами якої складено Акт експертизи ЗВТ № 1335від 18.12.2025, згідно з висновками якої, як зазначає заявник, нібито виявлено втручання в роботу ЗВТ. Однак, при цьому в акті зазначено, що не порушено цілісність та місцезнаходження пломб, а також цілісність заводського та повірочного тавра на ЗВТ- не порушено.
За результатами перевірки приладу також було видано Довідку про непридатність законодавчо регульованого ЗВТ № 35-ЛГ-10745 від 18.12.2025, де підставою для визнання приладу непридатним офіційно визначено: виключно по зовнішньому вигляду та через невідповідність вимогам нормативної документації (НД), а саме ДСТУ 3336-96 та ДСТУ 9035:2020.
12 січня 2026 року відбулося засідання комісії Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ. За результатами засідання було прийнято Рішення комісії про повне або часткове задоволення Акта про порушення від 12 січня 2026 року, яким Акт про порушення №ЛФ АЛ-ЛФ/100-3357-25 від 08.12.2025 задоволено повністю. На підставі вказаного рішення представниками Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснено донарахування вартості необлікованого природного газу у розмірі 24 291,96 куб. м на загальну суму 662 375,55 грн, що підтверджується Актом-розрахунком та Рахунком на оплату №22124 від 06.02.2026.
Заявник вказує, що 30.07.2026 року ФОП Краєвською О.С. отримано Укрпоштою лист від начальника Пустомитівського УЕГГ Львівської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України» - Попередження (без номера та дати) в порядку ч.3 ст.59 Закону України «Про ринок природного газу», відповідно до якого зазначено, що у випадку несплати Рахунку на оплату №22124 від 06 лютого 2026 року на загальну суму 662 375,55 грн., Оператор ГРМ припинить розподіл природного газу на об`єкті ФОП Краєвської О.С.
ФОП Краєвська Ольга Степанівна не погоджується з вказаним рішенням комісії, вважає його незаконним та таким, що порушує його права, у зв`язку з чим має намір звернутися до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії про визнання недійсним і скасування Рішення комісії від 12 січня 2026 року, яким Акт про порушення №ЛФ АЛ-ЛФ/100-3357-25 від 08.12.2025 та здійснено донарахування ФОП Краєвська О.С. вартості необлікованого об`єму природного газу в кількості 24 291,96 куб. м на суму 662 375,55 грн.
Господарський суд Львівської області ухвалою від 06.08.2026 у справі № 914/2470/26 відмовив у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Краєвської Ольги Степанівни про забезпечення позову до подання позовної заяви за вх. № 2702 від 04.08.2026.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не доведено наявності реальної та безпосередньої загрози порушення його прав або утруднення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду, а доводи щодо можливого припинення газопостачання ґрунтуються лише на припущеннях. Суд врахував, що після прийняття 12.01.2026 рішення комісії оператор ГРМ фактично не припиняв розподіл природного газу, а тому невідкладної необхідності у забезпеченні позову до подання позовної заяви не встановлено.
Крім того, заявником не наведено належних доказів на підтвердження підстав для застосування обраного заходу, його адекватності та співмірності з майбутніми позовними вимогами.
З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтями 136 - 137 ГПК України підстав для забезпечення позову та відмовив у задоволенні заяви.
13.08.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла Фізичної особи -підприємця Краєвської Ольги Степанівни на ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі № 914/2470/26.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026 сформовано колегію суддів у складі: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Степанюк Н.Л., Міліціанов Р.В.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи -підприємця Краєвської Ольги Степанівни на ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі №914/2470/26; призначив розгляд справи на 10.09.2026 о 10 год 30 хв у приміщенні Західного апеляційного господарського суду, зал судового засідання №4; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи; витребував копії матеріалів справи.
В апеляційній скарзі Фізична особа - підприємець Краєвська Ольга Степанівна просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі № 914/2470/26 та ухвалити нове рішення, яким заяву Фізичної - особи підприємця Криєвської Ольги Степанівни про забезпечення позову до подання позовної заяви-задовольнити, а саме: Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю « Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю « Газорозподільні мережі України» ( ЄДРПОУ 45204941), а також будь - яким іншим органам, підприємствам, установам та організаціям за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» здійснювати заходи та вчиняти дії щодо припинення/відключення газопостачання та послуг розподілу/постачання природного газу до об`єкта газопостачання Фізичної особи-підприємця Краєвської Ольги Степанівни (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №30326499, до набрання рішенням суду у справі законної сили.
Покликається на такі обставини: суд першої інстанції помилково визнав загрозу припинення газопостачання припущенням, хоча апелянт отримав офіційне попередження про відключення у разі несплати донарахування 662 375,55 грн; так як майбутній позов матиме немайновий характер, ключовим є не забезпечення виконання рішення, а недопущення ситуації, за якої до моменту вирішення спору буде фактично порушено права заявника та ускладнено їх поновлення; газ є необхідним ресурсом для роботи закладу громадського харчування, тому його припинення може спричинити зупинку діяльності, втрату клієнтів, репутації, робочих місць та інші збитки, які складно або неможливо повністю компенсувати; заборона стосується виключно відключення газопостачання на підставі спірного акта про порушення та рішення комісії, не перешкоджаючи відключенню з інших, зокрема безпекових чи технологічних, підстав; заявник добровільно запропонував застосувати зустрічне забезпечення у розмірі 32 013,21 грн, що, на думку апелянта, додатково гарантує баланс інтересів сторін, однак суд першої інстанції не дав належної оцінки щодо цієї обставини та попередженню про відключення, рішенню комісії, характеру господарської діяльності, доказам споживання газу та запропонованому зустрічному забезпеченню, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
26.08.2026 через підсистему «Електронний суд» представник відповідача Дубіцький В.П. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Фізичній особі-підприємцю Краєвській О. С. відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Відзив обґрунтований тим, що станом на 18.06.2026 ФОП Краєвською О.С. не було подано позову щодо оскарження донарахування, у зв`язку з чим, на думку відповідача, порушено вимоги ч. 4 ст. 152 ЦПК України. Повідомлення про можливе припинення газопостачання не порушує прав заявниці, а лише містить вимогу про сплату заборгованості. Також відповідач зазначає, що заявником не доведено реальної загрози порушення прав чи утруднення виконання майбутнього рішення суду, а застосування заборони на припинення газопостачання може обмежити законні повноваження оператора ГРМ, перешкодити його діяльності як об`єкта критичної інфраструктури та створити ризики для безпеки газорозподільної системи й інших осіб.
З огляду на це відповідач вважає ухвалу суду першої інстанції законною, а підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.
08.09.2026 через підсистему «Електронний суд» представник скаржника подав додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що положення ч. 4 ст. 152 ЦПК України не застосовуються, оскільки спір розглядається за правилами ГПК України, а обов`язок подати позов у 10-денний строк виникає лише у разі задоволення заяви про забезпечення позову, водночас 31.08.2026 позивачем подано позов у справі №914/2741/26. Також заперечує доводи відповідача щодо обмеження його господарської діяльності, зазначаючи, що об`єкт є відокремленим, газ та послуги розподілу оплачуються, а встановлений інший лічильник. Позивач наголошує, що просить заборонити відключення лише на підставі оскаржуваного рішення комісії, що, на його думку, не порушує прав відповідача, є співмірним заходом та сприятиме ефективному захисту його прав.
Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було.
10.09.2026 у судовому засіданні взяли участь представник скаржника та представник відповідача в режимі відеоконференції, які підтримали свої позиції, висловлені у заявах по суті розгляду апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 ГПК України.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
У рішенні Конституційного Суду України у справі №1-6/2011 від 16.06.2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору рішення у справі «Кюблер проти Німеччини» від 13.01.2011 заява № 32715/06),
Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
При цьому, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, апеляційний суд, беручи до уваги наведене вище, доходить таких висновків.
Приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що наведені доводи ФОП Краєвської О.С. у заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви за вх. №2702 від 04.08.2026 не підтверджують існування реальної та безпосередньої загрози порушення прав заявниці чи утруднення виконання можливого рішення суду, а ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливого припинення газопостачання у майбутньому.
Також судом здійснено висновок, проте, що матеріали заяви ФОП Краєвської О.С. про забезпечення позову не містять жодних доказів, які б підтверджували, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів з такими висновками погодитись не може з огляду на такі обставини.
Положення наведених судом норм процесуального права пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконання судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Водночас, ФОП Краєвська Ольга Степанівна, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, зазначила про свій намір звернутися до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії про визнання недійсним і скасування Рішення комісії від 12 січня 2026 року, яким Акт про порушення №ЛФ АЛ-ЛФ/100-3357-25 від 08.12.2025 та здійснено донарахування ФОП Краєвська О.С. вартості необлікованого об`єму природного газу в кількості 24 291,96 куб. м на суму 662 375,55 грн.
Таким чином, предметом позову, на забезпечення якого подано заяву, є немайнова вимога.
Виходячи з наведеного вище, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Колегія суддів зазначає, що в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду, зокрема, від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 13.05.2019 у справі №911/1551/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19.
Таким чином, висновок суду першої інстанції в частині відсутності підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду є таким, що не відповідає обставинам справи.
Звертаючись до суду із заявою від 03.08.2026 року ФОП Краєвська О.С. просила суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 45204941), а також будь-яким іншим органам, підприємствам, установам та організаціям за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» здійснювати заходи та вчиняти дії щодо припинення/відключення газопостачання та послуг розподілу/постачання природного газу до об`єкта газопостачання Фізичної особи-підприємця Краєвської Ольги Степанівни (РНОКПП НОМЕР_1 ), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна№30326499, до набрання рішенням суду у справі законної сили.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, ФОП Краєвська О. С. посилається на те, що Краєвська Ольга Степанівна є фізичною особою-підприємцем, якій на праві приватної власності належить комплекс будівель кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з: -кафе-бару, Б-1, загальна площа 164.3 кв.м.; танцювального залу з площадкою, В-1, загальна площа 157.7 кв.м.; господарських споруд, 1-7.
Вищезазначене підтверджується витягом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 15.12.2012р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна№30326499.
Комерційний облік спожитого природного газу на об`єкті ФОП Краєвська О.С. за адресою АДРЕСА_2 здійснювався за допомогою засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) лічильника газу марки Metrix Apator UG G-4, заводський номер 00151658. Між Заявником та представниками Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» укладено Договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання.
12 січня 2026 року відбулося засідання комісії Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ. За результатами засідання було прийнято Рішення комісії про повне або часткове задоволення Акта про порушення від 12 січня 2026 року, яким Акт про порушення №ЛФ АЛ-ЛФ/100-3357-25 від 08.12.2025 задоволено повністю. На підставі вказаного рішення представниками Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснено донарахування вартості необлікованого природного газу у розмірі 24 291,96 куб. м на загальну суму 662 375,55 грн, що підтверджується Актом-розрахунком та Рахунком на оплату №22124 від 06 лютого 2026 року.
Заявник вказує, що 30.07.2026 ФОП Краєвською О.С. отримано Укрпоштою (ідентифікатор №811[телефон приховано]) лист від Начальника Пустомитівського УЕГГ Львівської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України» - Попередження (без номера та дати) в порядку ч.3 ст.59 Закону України «Про ринок природного газу», відповідно до якого зазначено, що у випадку несплати Рахунку на оплату №22124 від 06 лютого 2026 року на загальну суму 662 375,55 грн., Оператор ГРМ припинить розподіл природного газу на об`єкті ФОП Краєвської О.С. за адресою Львівська область, Перемишлянський район, місто Бібрка, вул. Леся Курбаса, 17.
ФОП Краєвська Ольга Степанівна не погоджується з вказаним рішенням комісії, вважає його незаконним та таким, що порушує її права, у зв`язку з чим має намір звернутися до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії про визнання недійсним і скасування Рішення комісії від 12 січня 2026 року, яким Акт про порушення №ЛФ АЛ-ЛФ/100-3357-25 від 08.12.2025 задоволено та здійснено донарахування ФОП Краєвська О.С. вартості необлікованого об`єму природного газу в кількості 24 291,96 куб. м на суму 662 375,55 грн.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, зокрема дослідивши зміст Попередження в порядку ч.3 ст.59 Закону України «Про ринок природного газу», відповідно до якого зазначено, що у випадку несплати Рахунку на оплату №22124 від 06 лютого 2026 року на загальну суму 662 375,55 грн., Оператор ГРМ припинить розподіл природного газу на об`єкті ФОП Краєвської О.С., колегія суддів відзначає, що: Кодексом ГРС, затвердженим постановою НКРЕП від 30.09.2015 № 2494, відповідному Оператору надано право припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу на об`єкти споживача до повного погашення заборгованості (зокрема, відповідно до пункту 1 Глави 7 розділу VІ Кодексу), зазначене вище Попередження містить чітке та недвозначне посилання на намір Оператора ГРМ це право реалізувати, при цьому реалізацію цього права поставлено у залежність від настання однієї єдиної події, а саме сплати заборгованості, встановленої спірним рішенням.
Внаслідок наведеного, доводи заяви про забезпечення позову щодо наявності реальної загрози припинення газопостачання є такими, що повністю відповідають обставинам справи, підстави вважати наявною таку загрозу мають об`єктивний характер, оскільки не залежать від вільного розсуду сторін.
Предмет майбутнього позову (станом на момент подання заяви) у даній справі та обраний позивачем захід забезпечення позову є взаємопов`язаними, оскільки розрахована відповідачем заборгованість може бути підставою припинення (обмеження) газопостачання позивачу.
Реалізація такого права відповідачем до моменту перевірки законності підстави його виникнення може призвести до порушень прав позивача, оскільки у разі задоволення позову, без забезпечення позову у вигляді заборони припиняти газопостачання , сам по собі судовий захист втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права та інтересу, тоді як позов подано саме з метою захисту права на безперешкодне здійснення господарської діяльності.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, ухваливши таким чином помилкове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову нею здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову до його подання.
Адже невжиття заходів забезпечення позову до моменту вирішення спору у справі за позовом фізичної особи-підприємця, який має намір пред`явити позов про визнання протиправним та скасування спірного рішення, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів ФОП Краєвської О.С., за захистом яких вона має намір звернутися до суду, а також призвести до суттєвого порушення прав заявниці, нанесення їй збитків та витрат для відновлення газопостачання, необхідності звернення з новим позовом для такого відновлення.
У випадку застосування заходів забезпечення позову буде дотримано збалансованості інтересів сторін, адже у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження понесення можливих витрат відповідачами у зв`язку з неприпиненням постачання.
У матеріалах справи відсутні докази, що застосування заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дії щодо припинення/відключення газопостачання до прийняття рішення у справі не обмежуватиме права та законні інтереси Відповідача, натомість сприятиме ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо таке порушення буде встановлене під час розгляду справи по суті.
Зазначений захід забезпечення позову має тимчасовий характер та не позбавляє останнього його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає займатися господарською діяльністю. Це забезпечує збереження балансу інтересів сторін, а вжиття заходів забезпечення позову узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2018 у справі №914/766/17.
Водночас, надаючи оцінку запропонованому заявником заходу забезпечення позову в частині складу осіб, на яких слід покласти відповідні обмеження, колегія суддів не вважає обґрунтованими доводи заяви щодо необхідності заборони здійснювати заходи з припинення газопостачання окрім Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», також будь-яким іншим органам, підприємствам, установам та організаціям за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», оскільки доказів наявності реальної загрози здійснення відповідних дій невизначеними особами, як самостійно так і на виконання тих чи інших актів чи правочинів, матеріали, додані до заяви про забезпечення позову, не містять.
Визначаючи належний зміст заходів забезпечення позову із врахуванням положень ч. 10 ст. 145 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з наявності в матеріалах справи доказів подання заявницею до Господарського суду Львівської області позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання протиправним та скасування рішення комісії Оператора ГРМ про затвердження акта про порушення та донарахування вартості необлікованого об`єму природного газу та присвоєння цій справі номеру №914/2741/26.
Судом таким чином враховано, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Постановляючи це рішення суд апеляційної інстанції також враховує послідовну практику Верховного Суду в частині наявності підстав для застосування побідних заходів забезпечення позову у спорах між споживачем та надавачем послуги з газопостачання, зокрема, постанови від 13 червня 2018 року у справі №911/3871/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 904/7013/20, від 26 березня 2025 року у cправі № 914/2673/24.
При цьому, суд зауважує, що будь-які заходи забезпечення позову є тимчасовими та спрямовані на збереження існуючого становища, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.
Щодо обставин, пов`язаних із недотриманням заявницею строку, визначеного ч. 3 ст. 138 ГПК України, колегія суддів з посиланням на зазначені вище положення процесуального закону щодо меж апеляційного перегляду судового рішення, зазначає, що як встановлення обставин, пов`язаних із дотриманням зазначеного строку так і застосування процесуальних наслідків, передбачених положеннями ч. 13 ст. 145 ГПК України, віднесено до компетенції суду, в провадженні якого перебуває справа та не впливає на встановлення наявності або відсутності підстав, з якими положення ст. 277 ГПК України пов`язують необхідність скасування судового рішення під час його апеляційного перегляду.
Надаючи оцінку доводам заяви про забезпечення позову в частині зустрічного забезпечення, колегія суддів виходить з того, що ці обставини, враховуючи межі перегляду судового рішення в цій справі, не підлягають оцінці судом апеляційної інстанції в межах даного провадження.
Обставинам наявності або відсутності підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення можуть бути вжиті судом першої інстанції за наявності визначених законом процесуальних підстав, відповідно до порядку, встановленого ст. 141 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ) зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1, п. 4 ч.3, ч.4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі №914/2470/26 про відмову в забезпеченні позову до подання позовної заяви та постановлення нового судового рішення про часткове задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Краєвської Ольги Степанівни про забезпечення позову до подання позовної заяви за вх. № 2702 від 04.08.2026.
Відповідно до частин 7 та 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 145 ГПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
Судові витрати.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №907/418/21).
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Питання розподілу судових витрат під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції має бути здійснено під час вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами вирішення спору по суті.
Керуючись ст. 129, 136, 137, 144, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ :
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця Краєвської Ольги Степанівни задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі №914/2470/26 про відмову в забезпеченні позову до подання позовної заяви - скасувати.
3. Заяву Фізичної особи-підприємця Краєвської Ольги Степанівни про забезпечення позову до подання позовної заяви за вх. № 2702 від 04.08.2026 задовольнити частково.
4. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Золота, будинок 42, ЄДРПОУ 45204941) здійснювати заходи та вчиняти дії щодо припинення/відключення газопостачання та послуг розподілу/постачання природного газу до об`єкта газопостачання Фізичної особи-підприємця Краєвської Ольги Степанівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 30326499), до набрання рішенням суду у справі №914/2741/26 законної сили.
5. В решті вимог в задоволенні заяви відмовити.
Стягувач: Фізична особа-підприємець Краєвська Ольга Степанівна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Золота, будинок 42, ЄДРПОУ 45204941).
Постанова в частині вжитих заходів забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Строк пред`явлення постанови до виконання - 3 роки.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено і підписано 11.09.2026.
Головуючий суддя В.О. Ржепецький
Судді Н.Л. Степанюк
Р.В. Міліціанов