Справа № 638/20392/26
Провадження № 2/638/11579/26
УХВАЛА
Іменем України
10 вересня 2026 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Щепіхіна В. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про відібрання малолітньої дитини від іншої особи та передачу її матері, -
ВСТАНОВИВ:
До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про відібрання малолітньої дитини від іншої особи та передачу її матері.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Харкова з огляду на наступне.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За загальним правилом статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Підстав для застосування альтернативної підсудності, визначеної ст. 28 ЦПК України, судом не встановлено.
Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 08.09.2026 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з цим, відповідно до відповіді щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 07.09.2026 року № 3282595 відповідач ОСОБА_2 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа (довідка від 15.06.2026 року № 1632-7002448417) та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, на час звернення до суду з даним позовом, відповідач мала зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування як внутрішньо переміщена особа за вищевказаною адресою, що не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Шевченківського районного суду м. Харкова.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відступаючи від попередніх позицій у постанові від 24 червня 2024 року по справі № 554/7669/21 вказала, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (стаття 29 ЦК). За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК УКраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, що застосовують у діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
З огляду на викладене довідка внутрішньо переміщеної особи від 15.06.2026 року № 1632-7002448417, про яку зазначено у відповіді щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 07.09.2026 року № 3282595, засвідчує фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, з інформації, яка надана Відділом «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради Полтавської області від 10.07.2026 року № 483/01-18 та яка міститься в матеріалах позовної заяви, вбачається, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з бабусею ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи приписи чинного законодавства, цивільна справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Шевченківського районного суду м. Харкова.
Згідно з ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення апеляційним судом з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
З метою недопущення порушення судом правил територіальної підсудності, що є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, та забезпеченням права особи на справедливий суд, суд доходить висновку, що процесуальний закон забороняє судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов`язує направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
З огляду на викладене, та враховуючи, що дана справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Харкова, суд доходить висновку про наявність підстав для передачі справи за підсудністю до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.
Керуючись ст. 31 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про відібрання малолітньої дитини від іншої особи та передачу її матері - направити за підсудністю до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Щепіхіна В. В.