Справа № 909/1149/26
У Х В А Л А
про залишення заяви без руху
11.09.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 8178/26 від 08.09.2026),
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 08.09.2026, для розгляду справи призначено суддю Михайлишина В. В.
Розглянувши дану заяву, суд вважає за потрібне залишити її без руху з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема у статтях 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Крім того, Господарський суд зазначає, що Кодекс України з процедур банкрутства встановлює обов`язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб є створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов`язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено статтею 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Не надання всіх доказів до заяви про відкриття провадження у справі унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Перелік документів (доказів), які в обов`язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема частиною 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, відповідно до частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Відповідно до частин 4 - 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Частинами 1, 3, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Тобто, саме на заявника покладено обов`язок надання доказів на підтвердження своїх вимог.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов`язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 - 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Так, у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 вказує на наявність заборгованості перед кредиторами у загальному розмірі 588 974, 45 гривень, виникнення якої пов`язує, зокрема, з необхідністю отримання позик на придбання одягу та забезпечення шкільних потреб сина, облаштування нового житла, а також із перекредитуванням - погашенням раніше отриманих позик за рахунок нових кредитних коштів.
Обґрунтовуючи погіршення свого матеріального становища, заявниця зазначає, що самостійно утримує малолітнього сина, а його батько до травня 2026 року добровільно надавав близько 5 000, 00 гривень щомісячно, після чого така фінансова допомога припинилася. Припинення цієї допомоги заявниця визначає однією з обставин, які істотно погіршили її матеріальне становище та призвели до неможливості надалі виконувати кредитні зобов`язання.
Водночас із долучених до заяви документів убачається, що саме протягом травня 2026 року заявницею було укладено значну кількість нових кредитних договорів. За наявними у матеріалах заяви відомостями сукупний розмір кредитних коштів за договорами, укладеними у цей період, становить щонайменше 100 000, 00 гривень, що істотно перевищує розмір щомісячної фінансової допомоги батька дитини, припинення якої заявниця пов`язує з погіршенням свого матеріального становища. При цьому сама заявниця зазначає, що кредитні кошти залучалися не лише для забезпечення побутових потреб та потреб дитини, а й для погашення раніше отриманих позик шляхом перекредитування.
У подальшому, як зазначає заявниця, вона припинила виконання кредитних зобов`язань, а 08.09.2026 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Разом із тим викладені у заяві обставини не дають можливості встановити причини істотного нарощування кредитного навантаження заявниці саме у травні 2026 року. Посилаючись на припинення щомісячної фінансової допомоги батька дитини у розмірі близько 5 000, 00 гривень як на одну з причин погіршення матеріального становища, заявниця не пояснює обставин, які зумовили необхідність залучення у цей же період кредитних коштів у значно більшому обсязі. Не конкретизовано також, яким чином отримання нових кредитів, у тому числі з метою погашення попередніх позик, вплинуло на формування та подальше збільшення її кредитної заборгованості.
Зазначені обставини мають істотне значення для встановлення причин виникнення неплатоспроможності заявниці та перевірки обставин, якими вона обґрунтовує підстави для звернення до суду, а тому відповідно до пункту 3 частини другої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства мають бути повно викладені у заяві та підтверджені відповідними доказами.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.06.2026 у справі № 917/2334/25, відповідно до якої про наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів.
У зазначеній постанові Верховний Суд, звертаючись до сформованого судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підходу щодо добросовісності боржника - фізичної особи, викладеного, зокрема, у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, виходив із необхідності оцінки поведінки боржника та обставин виникнення його неплатоспроможності у їх сукупності. Серед обставин, які були предметом такої оцінки у справі № 917/2334/25, враховано укладення боржником значної кількості кредитних договорів протягом короткого проміжку часу, а також відсутність належного пояснення мети отримання кредитів у такій кількості та розмірі.
Водночас наведені правові висновки не дають підстав на стадії вирішення питання про відповідність заяви вимогам Кодексу України з процедур банкрутства наперед констатувати недобросовісність заявниці. Натомість вони підтверджують юридичну значущість повного та послідовного розкриття боржником обставин формування кредитної заборгованості і причин виникнення стану неплатоспроможності.
Відтак з`ясування обставин залучення заявницею значного обсягу кредитних коштів саме протягом травня 2026 року та напрямів їх фактичного використання необхідне не для оцінки судом доцільності окремих побутових витрат заявниці чи передчасного вирішення питання щодо її добросовісності, а для встановлення дійсних причин виникнення неплатоспроможності, характеру формування та нарощування кредитного навантаження, а також перевірки повноти викладення обставин, якими заявниця обґрунтовує підстави для звернення до суду, як того вимагає пункт 3 частини другої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Отже, заявниці необхідно надати обґрунтовані пояснення та наявні докази щодо обставин залучення і фактичного використання кредитних коштів, отриманих, зокрема, протягом травня 2026 року, зазначивши, яка їх частина була використана для забезпечення поточних потреб заявниці та її дитини, а яка - для погашення раніше існуючих кредитних зобов`язань, а також конкретизувати обставини, які зумовили виникнення та подальше збільшення кредитного навантаження і, за твердженням заявниці, призвели до її неплатоспроможності.
Окрім того, заявниці необхідно підтвердити належними доказами наявність та розмір заборгованості за кредитними договорами станом на момент звернення із заявою до суду та відобразити відповідні дані у конкретизованому списку кредиторів з зазначенням розміру помісячних платежів, належних до сплати.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пункт 14 частини 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 вказує, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Пункт 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.
Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51 Розділу 3 Положення).
В свою чергу, пункт 62 Положення встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц).
У плані реструктуризації заявниця зазначила кредиторами:
- ТОВ "Макс Кредит" за договорами № 00-11110534 від 17.05.2026 та № 00-11105499 від 12.05.2026;
- ТОВ "Мілоан" за договорами № 105306136 від 27.02.2026 та № 8317435 від 11.05.2026;
- ТОВ "Селфі Кредит" за договором № 2835259 від 22.01.2026,
однак договорів з означеними кредиторами до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи не подала.
Водночас конкретизований список кредиторів містить відомості, зокрема, про АТ "ЮНЕКС БАНК", кредитний договір № 81.57386.0526.1 від 24.05.2026, тоді як у тексті заяви боржниця прямо зазначає про відсутність у неї банківських кредитів.
Окрім того, наданий до суду конкретизований список кредиторів і боржників не містить, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені).
З огляду на зазначене, суд зобов`язує заявника надати конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) із зазначенням щодо кожного кредитора суми грошових вимог (з виокремленням основного зобов`язання та неустойки (штрафу, пені)), підстав їх виникнення, строків виконання та розміру належних до сплати помісячних платежів, а також підтвердити належними доказами наявність і розмір відповідної заборгованості станом на дату звернення до суду.
Також, заявником не виконано вимоги частини 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства та не надано суду оформленого відповідно до статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства проекту плану реструктуризації боргів.
Положеннями частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено обов`язок боржника надати повну і достовірну інформацію як про власний майновий стан, так і членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 - 11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Відповідно до пунктів 8, 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). У разі відсутності майна та/або коштів у боржника або членів його сім`ї у відповідному рядку декларації проставляється прочерк "-".
З матеріалів заяви вбачається, що боржником долучено до заяви декларації про майновий стан: за 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік та станом на 01.08.2026.
Однак, суд звертає увагу, що відповідно до змісту наданих декларацій про майновий стан боржника, заявником у відповідних рядках декларацій зазначено "Член сім`ї не надав інформацію".
Верховний Суд у постанові від 05.10.2023 у справі № 922/2788/21 зазначив, що боржник має надати відповідні пояснення щодо відсутності інформації про майно і доходи членів сім`ї в офіційних джерелах та надати відповідні докази звернення до членів сім`ї стосовно надання відповідної інформації. Це буде запорукою зловживань з боку боржників, які лише заявляють про те, що член сім`ї не надав інформацію.
Отримання інформації щодо членів сім`ї може здійснюватися боржником альтернативним способом, як безпосередньо від членів сім`ї та і з офіційних джерел, зокрема з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державному реєстрі повітряних суден України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку Інформація про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств та інших (подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 19.06.2025 у справі № 904/1307/24).
Однак, судом встановлено, що заявником не додано до заяви доказів звернення до відповідних офіційних джерел та обґрунтувань об`єктивної неможливості отримання інформації з офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім`ї, яка необхідна була йому для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Так, у справі № 910/6639/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
На переконання суду, коло членів сім`ї боржника, в частині 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено у зв`язку із встановленням його обов`язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд із цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім`ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов`язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов`язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов`язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов`язками.
З урахуванням наведеного вище, заявниці слід усунути зазначений недолік заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2023 - 2025 роки та станом на 01.08.2026, привівши їх у відповідність до наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 із зазначеннями відомостей про членів сім`ї; доказів звернення заявника до відповідних офіційних джерел та обґрунтувань об`єктивної неможливості отримання інформації з офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім`ї, яка необхідна була для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до приписів частини 1 статті 115 та частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. При цьому обов`язково умовою є те, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Тобто, на етапі реструктуризації боргів законодавець поклав саме на боржника весь тягар оплати послуг арбітражного керуючого (не менше ніж за 120 днів в процедурі реструктуризації).
Згідно із частиною 1 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі (абзац 6 частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2026 становить 3 328, 00 гривень.
Таким чином, розмір авансування винагороди арбітражному керуючому за три місяці виконання повноважень становить 49 920 гривень.
Водночас, відповідно до пункту 16 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Таким чином, Кодекс України з процедур банкрутства надає можливість боржнику при поданні заяви про неплатоспроможність сплатити на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень або укласти з арбітражним керуючим договір, в якому визначити умови оплати послуг керуючому реструктуризацією.
До матеріалів заяви долучено копію договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 15.08.2026 (далі - Договір), укладений із арбітражною керуючою Сабурою Світланою Олександрівна (свідоцтво № 2137 від 04.07.2024).
У пунктах 1.1. та 1.2. Договору визначено, що цей Договір визначає порядок оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, покладених на нього відповідно до Кодексу та Заяви на участь у справі про банкрутство фізичної особи боржника. Арбітражний керуючий зобов`язується надавати послуги і виконувати повноваження арбітражного керуючого, визначені Кодексом, а Заявниця зобов`язується оплатити ці послуги та відшкодовувати витрати, пов`язані із введення судової процедури у справі про банкрутство фізичної особи боржника, боржник ОСОБА_1 (надалі по тексту "Боржник").
Пунктами 3.4. - 3.6. Договору передбачено, що Заявниця вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 4 992 грн щомісячно на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, до закриття провадження у справі. Кошти вносяться боржником на депозитний рахунок суду до 01.06.2027 року. Розрахунки проводяться шляхом оплати Заявницею грошових коштів на депозитний рахунок суду, в якому перебуває провадження, у порядку п. 3.3. даного Договору, за умови надсилання Арбітражним керуючим поточних звітів про проведену роботу та стан процедури реструктуризації боргів Боржника.
До матеріалів заяви додано квитанцію з призначенням платежу "авансування винагороди арбітражному керуючому" на суму 4 992, 00 гривень на депозитний рахунок Господарського суду Івано-Франківської області.
Отже, вказаними умовами Договору до його виконання фактично залучено Господарський суд Івано-Франківської області, який виступає як особа, яка приймає та зараховує на свій депозитний рахунок грошові кошти заявника, призначені для виплати грошової винагороди арбітражному керуючому.
Проте, з огляду на абзац 6 пункту 16 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, суд зазначає, що сторонами відповідного договору, який регулює оплату грошової винагороди, повинні бути тільки арбітражний керуючий, як особа яка отримує таку винагороду, та фізична особа-боржник. Залучення до виконання вказаного Договору суду є таким, що не узгоджується із цими приписами Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, зазначена угода в цій частині не відповідає вимогам законодавства стосовно надання копії угоди з арбітражним керуючим про виконання ним повноважень у справі про банкрутство в частині авансування передбаченої винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду, або доказів авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому в розмірі 44 928, 00 гривень (49 920, 00 гривень - 4 992, 00 гривень).
Отже, аналіз умов укладеного між арбітражним керуючим Сабурою С. О. та ОСОБА_1 договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 15.08.2026 дозволяє дійти висновку про його невідповідність вимогам пункту 16 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно із частиною 3 статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 без руху та вважає за необхідне встановити заявнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених недоліків заяви.
Керуючись статями 2, 34, 37 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 8178/26 від 08.09.2026) - залишити без руху.
2. Заявнику у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області:
- письмові пояснення та наявні докази щодо обставин, які стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, із конкретизацією причин виникнення неплатоспроможності, розміру та структури щомісячних витрат боржника і членів її сім`ї, джерел їх покриття, а також відомостей щодо отримання, використання та руху кредитних коштів і інших активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами;
- первинні документи, що підтверджують суми грошових зобов`язань (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов`язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором, зокрема але не виключно: копії договорів з кредиторами, включеними до конкретизованого списку кредиторів, зокрема договори з ТОВ "Макс Кредит", ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Селфі Кредит" (з урахуванням викладеного в мотивувальній частині ухвали);
- конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням усіх визначених пунктом 3 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства відомостей із урахуванням викладеного у мотивувальній частині ухвали суду;
- проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства;
- уточнені і редаговані декларації про майновий стан боржника за 2023 - 2025 роки, та станом на 01.08.2026, заповнені з урахуванням приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність (у тому числі з відомостями про дату народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків), а також із доказами звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім`ї, яка необхідна була йому для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність;
- докази авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією в сумі 44 928, 00 гривень чи договір з арбітражним керуючим, в якому врегульовано умови оплати послуг безпосередньо між сторонами договору.
3. Роз`яснити, що якщо заявник усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу.
4. У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи вважається неподаною і підлягає поверненню зі всіма доданими до неї документами.
5. Учасники справи можуть отримати інформацію по справі за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud5010/, а також ознайомитись з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
6. Ухвала набирає законної сили 11.09.2026 та не підлягає оскарженню.
Суддя В. В. Михайлишин