Справа № 452/3384/19 Головуючий у 1 інстанції Казан І.С.
Провадження № 22-ц/811/3056/25 Доповідач в 2-й інстанції Шандра М. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «КРІАКІ ЛТД», треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила витребувати з чужого незаконного володіння житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 319,2 кв.м, та надану для його обслуговування земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер: [номер приховано]:02:001:0544, на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03.04.2003 позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . У період шлюбу за спільні кошти та спільними зусиллями вони здійснювали будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 . В цей період часу вони періодично тимчасово проживали і в Україні, і в Сполучених Штатах Америки. Процес будівництва закінчився у 2009 році та ОСОБА_5 розпочато документальне оформлення права власності на будинок. Вважає, що житловий будинок та надана для його обслуговування земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, а саме позивача ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_5 .. У 2016-2018 роках їх подружні відносини стали погіршуватися, тому вона вирішила скористатись своїм правом на поділ об`єктів спільної сумісної власності. При підготовці до вирішення питання поділу будинковолодіння їй стало відомо, що житловий будинок перейшов до статутного фонду ПП «Кріакі ЛТД» на підставі наступних дій, а саме, стягнення солідарно із батька ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (поручителя) грошової заборгованості за договором позики в сумі 9500,00 доларів США, який був вирішений шляхом укладення мирової угоди між сторонами, за якою до ОСОБА_6 перейшло право власності на вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку для його обслуговування. В подальшому ОСОБА_6 уклала із своїм чоловіком ОСОБА_7 договір про поділ вказаного майна, як спільної сумісної власності подружжя, за яким ОСОБА_6 отримала у власність 1/3 частину житлового будинку та земельної ділянки, а її чоловік ОСОБА_7 2/3 частини цих об`єктів; надалі подружжя внесло згадані об`єкти до статутного фонду ПП «Кріакі ЛТД», у результаті чого, 04.01.2019 було зареєстровано право власності за відповідачем. Позивач зазначає, що первинний документ, на підставі якого розпочалася процедура відчуження житлового будинку та земельної ділянки - ухвала Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29.11.2016 про визнання мирової угоди була скасована відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 22.04.2019, підставою для чого стало порушення прав та інтересів позивача у частині права власності на майно, яке є об`єктом її спільної сумісної власності із третьою особою ОСОБА_5 . Внаслідок того, що відчуження житлового будинку та земельної ділянки, на її думку, було незаконним, ПП «Кріакі ЛТД» неправомірно набуло у власність вказані об`єкти. Позивач вважає, що на підстав ст. 388 ЦК України має право на витребування майна в суб`єкта, який незаконно ним заволодів. на підстав наведеного просила задовольнити її позов.
Заочним рішенням Самбірського районного суду Львівської області від 10.07.2023 позов задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння ПП «КРІАКІ ЛТД» на користь ОСОБА_3 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 319,2 кв. м та надану для його обслуговування земельну ділянку, площею 0,06 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0544.
Здійснено розподіл судових витрат.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , яка не брала участі у розгляді справи, подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що ОСОБА_5 шлюб з ОСОБА_9 не укладався та не міг укладатися, оскільки в період з 18.10.1997 і до 31.08.2004 ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбу на території США з гр. ОСОБА_10 , а тому фактично не міг укладати шлюб 03.04.2003 з ОСОБА_9 , оскільки перебував на території США. Як убачається з висновку експерта №1239/24-26 від 05.06.2025 підпис від імені ОСОБА_5 у графі п. 11 «підпис осіб, які одружилися (дошлюбні прізвища)» у записі акту про одруження №10 від 03.04.2003, складений виконавчим комітетом Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області (у двох примірниках) виконано не ОСОБА_5 , а іншою особою. Вказане свідчить про відсутність ОСОБА_5 при укладенні шлюбу та про неукладеність такого зі сторони останнього. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_5 помер.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 24.06.2026 залучено до участі у справі як правонаступників ОСОБА_5 - ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі слід закрити, виходячи з такого.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06.12.2007).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Верховний Суд послідовно наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 507/449/24 провадження № 61-4318св25).
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції, є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі, ОСОБА_1 зазначила, що є донькою ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з цим вважає, що, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, вона, як спадкоємиця померлого, набула право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Однак, як вбачається із копії спадкової справи № 18/2025, заведеної приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сенів А.Б. після смерті ОСОБА_13 , його дочка ОСОБА_1 відмовилася від прийняття спадщини після смерті батька, про що подала відповідну заяву від 16.09.2025. Доказів відкликання такої заяви матеріали спадкової справи не містять.
Крім цього, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містять висновків про права та обов`язки ОСОБА_1 .
Таким чином, у ОСОБА_1 не виникло право на апеляційне оскарження рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10.07.2023 у розумінні приписів статті 352 ЦПК України.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Таким чином, встановивши, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , яка звернулася з апеляційною скаргою на це судове рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10.07.2023слід закрити.
Керуючись ст.ст. 362, 367, 368, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «КРІАКІ ЛТД», треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про витребування майна з чужого незаконного володіння - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної ухвали.
Повний текст ухвали складено: 11.09.2026
Головуючий
Судді