Справа №295/15387/26
2-з/295/60/26
УХВАЛА
10.09.2026 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду міста Житомира Кузнєцов Д.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Богунський відділ державної виконавчої служби м. Житомира Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів
ВСТАНОВИВ:
Позивач, від імені та в інтересах якого діє адвокат Соломонюк С.А., звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса № 2470, вчинений 22.04.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 121 057,27 грн., а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в сумі 19 269,75 грн.
Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову.
Перевіряючи матеріали позовної заяви на дотримання вимог статей 26-30 Цивільного процесуального кодексу України суддя дійшов висновку, що вона не підсудна Богунському районному суду м. Житомира з наступних підстав.
Положеннями статті 27 ЦПК України закріплено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При цьому, статтею 28 ЦПК України передбачено можливість застосування правил альтернативної підсудності.
Так, згідно з ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" №3 від 01.03.2013, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Як слідує зі змісту позовної заяви, обґрунтовуючи наявність підстав для розгляду справи Богунським районним судом м. Житомира представник позивача зазначив, що виконавче провадження № 59202482 перебуває на виконанні в Богунському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яким вчиняються виконавчі дії щодо примусового виконання виконавчого напису. Таким чином, на переконання представника, місцем виконання спірного виконавчого напису є територія Богунського району міста Житомира, а тому цей спір підсудний указаному суду відповідно до частини дванадцятої статті 28 ЦПК України.
Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону №1404-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Частиною першою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2020 року по справі №263/14171/19 вказав, що, виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна. Місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
Відомості з Єдиного державного демографічного реєстру не дали можливості встановити зареєстроване місце проживання позивача. Проте, як убачається зі змісту наявної у матеріалах позову копії паспорту громадянина України зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 , що знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Богунського районного суду м. Житомира.
З доданих до позовної заяви копій виконавчого напису та Звіту про здійснені відрахування та виплати слідує, що боржник працює на Житомирському маслозаводі, у ТОВ «Айс Тім», що також знаходяться не на території Богунського району міста Житомир.
Місцезнаходженням відповідача є місто Київ.
Таким чином, з доданих до позовної заяви матеріалів не вбачається, що на території Богунського району міста Житомира вчиняються будь-які дії в межах виконавчого провадження ВП №59202482, спрямовані на виконання спірного виконавчого напису, вчиненого 22.04.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №2470.
Відтак, у відповідності до вимог ч. 12 ст. 28 ЦПК України, дана справа не підсудна Богунському районному суду м. Житомира.
Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Положеннями статті 32 ЦПК України закріплено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З огляду на викладене, справа не підсудна Богунському районному суду м. Житомира, а тому підлягає направленню за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову, яка подана одночасно з пред`явленням позову, подається до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Оскільки позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів, підсудна Корольовському районному суду м. Житомира, то й заява про забезпечення позову також підсудна вказаному суду.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32, 187, 258, 260, 353, 354 ЦПК України суд
ПОСТАНОВИВ:
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Богунський відділ державної виконавчої служби м. Житомира Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів надіслати за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Суддя Д.В. Кузнєцов