Справа № 539/2405/26
Провадження № 2/539/1900/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Пилипчука М. М.,
за участю секретаря судового засідання Берко О. С.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Замули Івана Анатолійовича про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу по виплаті орендної плати та розірвання договору оренди землі, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про стягнення боргу по виплаті орендної плати та розірвання договору оренди землі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,62 га, кадастровий номер [номер приховано]:06:001:0199, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку він за договором оренди землі № 31 від 15 грудня 2017 року передав у користування ФОП ОСОБА_2 строком на 10 років. Відповідач не сплатив орендну плату за 2024 та 2025 роки, що, на думку позивача, є систематичною несплатою орендної плати та підставою для дострокового розірвання договору оренди. З урахуванням наведеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за 2024 - 2025 роки, інфляційні втрати, 3 % річних та пеню (ціна позову - 22 952,99 грн), а також розірвати договір оренди.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 539/2405/26 передано для розгляду судді Пилипчуку М. М.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 травня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 вересня 2026 року.
Представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву, в якій просив закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернути позивачу з державного бюджету сплачений судовий збір.
Заява мотивована тим, що спір, з приводу якого ОСОБА_1 звернувся до суду, врегульовано в позасудовому порядку: ФОП ОСОБА_2 сплатив заборгованість з орендної плати в повному обсязі, а договір оренди розірвано за взаємною згодою сторін. У заяві також зазначено, що позивачу відомі наслідки закриття провадження у справі, передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України.
До суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_2 , в якому він просив проводити судовий розгляд справи без його участі, а в разі подання заяви про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору - задовольнити таку заяву.
У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Принцип диспозитивності полягає, зокрема, у тому, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Підстави для закриття провадження у справі визначені статтею 255 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Відповідно до духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, з приводу якого виник спір (правовий конфлікт) між позивачем і відповідачем (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 916/1743/18, від 14 вересня 2021 року у справі № 909/243/18).
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, а правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань, або самі сторони врегулювали спірні питання.
Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент пред`явлення позову та припинив існування в процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04).
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що дія договору оренди землі припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за взаємною згодою сторін. Аналогічне положення міститься в пункті 38 договору оренди.
Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є заборгованість ФОП ОСОБА_2 з орендної плати за 2024 - 2025 роки та нараховані на неї суми, а також договір оренди, про дострокове розірвання якого просив позивач.
Представник позивача у поданій заяві повідомив суд про те, що після звернення позивача до суду відповідач сплатив заборгованість з орендної плати в повному обсязі, а договір оренди розірвано за взаємною згодою сторін. Відповідач ОСОБА_2 у поданому до суду клопотанні просив задовольнити заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, тобто не заперечував проти закриття провадження у справі з цієї підстави.
Таким чином, сторони врегулювали спірні правовідносини після звернення позивача до суду, і між ними не залишилося неврегульованих питань щодо предмета спору. Предмет спору, який існував на момент пред`явлення позову, припинив існування під час розгляду справи, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 256 ЦПК України).
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (частина друга статті 255 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у загальному розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується квитанціями до платіжних інструкцій на переказ готівки від 20 травня 2026 року № 1.673712917.1 на суму 1 331,20 грн та № 1.673700251.1 на суму 1 331,20 грн.
Оскільки провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору, а не у зв`язку з відмовою позивача від позову, і представник позивача просив повернути сплачений судовий збір, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету. Заяв про розподіл інших судових витрат учасники справи не подавали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 255, 256, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір», -
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Замули Івана Анатолійовича про закриття провадження у справі задовольнити.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу по виплаті орендної плати та розірвання договору оренди землі закрити.
Головному управлінню Державної казначейської служби України у Полтавській області (місцезнаходження: Полтавська область, місто Полтава, вулиця Шевченка, 1) повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок відповідно до квитанцій до платіжних інструкцій на переказ готівки від 20 травня 2026 року № 1.673712917.1 та № 1.673700251.1 (одержувач ГУК у Полт.обл/Лубенськ р-н/22030101, код 37959255).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М. М. Пилипчук