Справа №:755/13845/26
Провадження №: 2-з/755/180/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" вересня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві заяву представника позивача про забезпечення позову Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент територіального контролю міста Києва, про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, -
у с т а н о в и л а:
25.08.2026 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент територіального контролю міста Києва, про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2026 року, справу передано в провадження судді Марфіної Н.В.
Ухвалою суду від 11.09.2026 року відкрите провадження у справі і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Як убачається з матеріалів справи, разом із позовною заявою стороною позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову:
1. Накласти арешт на нежитлове торгове приміщення будівлі літери «А», загальною площею 9,2 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Агаркової А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2014, індексний номер: 10253950, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 225759080000;
2 Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно нежитлового торгового приміщення будівлі літери «А», загальною площею 9,2 кв.м за адресою АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Агаркової А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2014, індексний номер: 10253950, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 225759080000.
Вимоги заяви мотивовано тим, що позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міськради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою. У позовній заяві Київською міською радою заявлені наступні позовні вимоги: Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міськради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з обліковим кодом 66:057:0001, яка знаходиться за адресою: площа Дарницька у Дніпровському районі міста Києва шляхом зобов`язання: ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва: нежитлове торгове приміщення будівлі літери «А», загальною площею 9,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Агаркової А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2014, індексний номер: 10253950, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 225759080000. Посадовими особами Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.05.2026 винесено припис №202609480 стосовно об`єкта, розташованого на земельній ділянці у Дніпровському районі міста Києва з обліковим кодом 66:057:0001, запропоновано надати копії дозвільної документації на розміщення тимчасових споруд. На винесений припис до Департаменту територіального контролю відповідні документи не надавалися. Водночас, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною прийнято рішення від 28.11.2013 № 8441008 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ТОВ «КОМПАНІЯ БУДРЕСУРСИ» зареєстровано право власності на нежитлове торгове приміщення літери «А» загальною площею 9,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 225759080000), що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Сосюри Володимира, 28.11.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною прийнято рішення від 28.11.2013 №8460746 про державну реєстрацію права власності на Об`єкт нерухомого майна за ТОВ «АТЛАНТІС-В» на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна від 28.11.2013 №1013. В подальшому, 24.04.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Агарковою Анною Миколаївною прийнято рішення від 24.01.2014 №10253950 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на Об`єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2014 №41. Документи на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на Об`єкт нерухомого майна за ТОВ «АТЛАНТІС-В» та ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Реєстрація права власності ОСОБА_1 на нежитлове торгове приміщення будівлі літери «А» підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №484662762 від 06.07.2026, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 225759080000. 25.08.2026 Київською міською радою здійснено безкоштовний запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо отримання відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . Згідно з інформацією, наданою з вказаного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 23.06.2026 №057-9352 у відповідь на лист Департаменту територіального контролю від 03.06.2026 №064-11518 повідомив, що за даними МЗК Об`єкт нерухомого майна потрапляє в межі земельної ділянки на площі Дарницькій у Дніпровському районі (обліковий код 66:057:0001) площею 1,0793 га, яка обліковується за Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Дніпровського району м. Києва. Відповідно в Державному земельному кадастрі земельна ділянка не обліковується. Цільове призначення не визначено. Більше того, за поданням Департаменту рішення щодо затвердження зазначеного проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Київська міська рада не приймала. Також Департамент земельних ресурсів повідомив, що Київська міська рада рішення про передачу у власність/користування земельної ділянки, з обліковим кодом 66:057:0001 будь-яким юридичним/фізичним особам не приймала. Відповідно до листа КП КМР «КМ БТІ» від 09.06.2026 №062/14-12233, наданого у відповідь на запит Департаменту територіального контролю від 04.06.2026 №064-11674 за даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» реєстрація права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 не проводилась. Згідно листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.06.2026 № 073-2539, наданого у відповідь на запит Департаменту територіального контролю від 03.06.2026 №064-11519 до Департаменту надходив від замовника будівництва, фізичної особи, документ визначений Законом та Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, а саме, повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками (СС1) щодо об`єкта будівництва із реконструкції нежитлового торгового приміщення будівлі літ. «А», без зміни його зовнішньої конфігурації та функціонального призначення за адресою: АДРЕСА_1 , яке було оформлене з порушенням установлених вимог, у зв`язку з чим, посадовою особою Департаменту прийнято рішення про повернення повідомлення на доопрацювання з письмовим обґрунтуванням причин повернення. Відповідно, Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих / будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом зазначеного вище об`єкта. Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.06.2026 № 055-9801, згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту, даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр м. Києва» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не надавались. Відповідно до рішення Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві» та Положення, Департамент веде та формує Реєстр адрес у місті Києві з 2013 року на підставі розпоряджень відповідних районних в місті Києві державних адміністрацій (щодо присвоєння адрес житловим будинкам до 19.06.2024) та наказів Департаменту (з 2011 року). У Реєстрі адрес відсутні відомості про документи щодо присвоєння адреси будь-яким об`єктам нерухомого майна, зокрема АДРЕСА_1 . Відповідно до листа Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.08.2026 № 062/06-13-5750 нежитлове торгове приміщення загальною площею 9,2 кв.м за адресою, зокрема АДРЕСА_1 не належить та не належала до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Приватизація об`єктів нерухомості за вказаною адресою Департаментом не здійснювалась. Однак, Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки, яка прилягає до земельної ділянки з обліковим кодом 66:057:0001, розташованої за адресою: площа Дарницька у Дніпровському районі міста Києва у власність чи користування ОСОБА_1 та/ або іншим фізичним чи юридичним особам не приймала. Вказані факти свідчать про вчинення зазначеною особою дій, які направлені на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землі комунальної власності. Київська міська рада вважає, що наявні правові підстави для усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан. Вказані факти свідчать про вчинення відповідачем дій, які направлені на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землі комунальної власності. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва. Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку. Обов`язковому знесенню об`єкт самочинного будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Таким чином, зареєстроване за ОСОБА_1 нежитлове торгове приміщення будівлі літери «А» за адресою, зокрема АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом та підлягає знесенню. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті. Можливість відповідача в будь який момент розпорядитися об`єктом самочинного будівництва шляхом відчуження, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. У випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Київська міська рада звернулась за захистом свого охоронюваного законом інтересу - повернення територіальній громаді земельної ділянки. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Вибуття предмету спору (нежитлових будівель) з володіння відповідача призведе до неможливості задоволення позову через неналежність відповідача. Окрім цього, зміна власника нерухомого майна після прийняття відповідного рішення (у разі невжиття заходів забезпечення позову) у судовій справі чи продовження будівництва може також унеможливити виконання майбутнього рішення суду у цій справі. Наразі наявний ризик здійснення нових правочинів з метою унеможливлення виконання майбутнього рішення суду.
Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатків до неї та матеріали справи, приходжу до висновку про те, що вказана заява підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
За змістом позовних вимог позивач просить усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міськради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з обліковим кодом 66:057:0001, яка знаходиться за адресою: площа Дарницька у Дніпровському районі міста Києва шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва: нежитлове торгове приміщення будівлі літери «А», загальною площею 9,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Агаркової А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2014, індексний номер: 10253950, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 225759080000.
У постанові Верховного Суду від 11.04.2024 року в справі №444/1437/18 суд касаційної інстанції зазначив: «У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і забороною вчиняти певні дії.
При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, або не призведе до ефективного захисту прав та інтересів позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ефективний захист, поновлення порушених прав позивача.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір законності побудови споруди на земельний ділянці і позивач просить усунути йому перешкоди у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача знести об`єкт самочинного будівництва.
Право власності на об`єкт нерухомості, який позивач вважає самочинним будівництвом, зареєстроване за відповідачем 24.01.2014 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та встановлення заборони вчинення певних дій не порушить прав інших осіб, які не є учасниками справи, адже убачається, що на теперішній час право власності на об`єкт нерухомості зареєстроване виключно за відповідачкою.
Сторона позивача має обґрунтовані припущення щодо можливості вчинення дій, які можуть призвести до неможливості виконання кінцевого судового рішення або утруднення його виконання та ефективного захисту прав позивача і суд дійшов висновку, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб щодо арешту майна та встановлення заборони вчинення певних дій може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду в майбутньому, ефективного захисту і поновлення прав позивача, у разі повного або часткового задоволення позовних вимог.
Тобто, у даному випадку метою забезпечення цього позову є гарантія незмінності власника майна та його правового статусу, технічних характеристик для можливості забезпечення виконання судового рішення, у разі повного або часткового задоволення позову.
Між тим, у випадку незабезпечення позову, відчуження або обтяження відповідачем належного йому нерухомого майна, виконання майбутнього рішення суду може бути значно утруднене або неможливе, у разі якщо суд дійде висновку про порушення прав позивача та необхідність їх захисту шляхом зобов`язання відповідача знести об`єкт нерухомого майна.
Оскільки предметом позову є усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача знести об`єкт самочинного будівництва, застосування таких заходів забезпечення позову як накладення арешту та встановлення заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо цього майна, є саме тими заходами, які унеможливлять ускладнення чи невиконання рішення суду, у разі задоволення або часткового задоволення позову, та забезпечать можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними, тобто заявлені способи забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами, адже у разі зміни власника або у разі обтяження майна виконання можливого рішення суду щодо зобов`язання відповідача знести об`єкт самочинного будівництва стане неможливим або утрудненим і відповідно ефективності захисту прав позивача та відновлення таких прав за відповідним судовим рішенням не відбудеться.
У даному випадку ймовірність неможливості виконання або утруднення виконання рішення суду існує, адже відповідач на теперішній час має необмежену можливість відчужити чи обтяжити майно і у такому випадку виконання судового рішення у справі буде утруднене або ж взагалі стане неможливим.
Ураховуючи положення ст. 154 ЦПК України судом не встановлено підстав для застосування зустрічного забезпечення.
Відповідач може понести витрати на сплату судового збору у разі оскарження ухвали суду про забезпечення позову в апеляційному порядку, однак такі витрати відносяться до судових і підлягають розподілу при вирішенні спору по суті у кінцевому рішенні суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 353-355 ЦПК України, -
п о с т а н о в и л а :
Заяву представника позивача про забезпечення позову Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент територіального контролю міста Києва, про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - задовольнити.
Накласти арешт на нежитлове торгове приміщення будівлі літери «А», загальною площею 9,2 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Агаркової А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2014, індексний номер: 10253950, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 225759080000;
Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно нежитлового торгового приміщення будівлі літери «А», загальною площею 9,2 кв.м за адресою АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Агаркової А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2014, індексний номер: 10253950, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 225759080000.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складений та підписаний суддею 11.09.2026 року.
Стягувач: Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141).
Боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя -