ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
(про відмову у призначенні експертизи)
11 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/29778/26
категорія 113050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у клопотання про призначення експертизи в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доЕкспертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради №181/26/3506/Р від 28.07.2026 в частині не встановлення ІІ групи інвалідності оформленого у вигляді Витягу від 28.07.2026 181/26/3506/В;
- зобов`язати Експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради повторно провести медико - соціальну експертизу ОСОБА_1 на предмет присвоєння групи ІІ інвалідності.
До позову додано клопотання про призначення експертизи, у прохальній частині якого просить: призначити у справу медичну судову експертизу з метою встановлення інвалідності ОСОБА_1 ; проведення експертизи доручити Державній спеціалізованій установі Житомирське обласне бюро судово-медичної експертизи. На розгляд експерту поставити питання: чи наявні у ОСОБА_1 , дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вродженні порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене обмеження життєдіяльності особи та її працездатності, які відповідають ІІ групі інвалідності?
Суддя своєю ухвалою від 11.09.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши зміст клопотання про призначення експертизи та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 101 КАС України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Приписами частин 1-3 статті 102 КАС України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Відповідно до ч. 6 ст.102 КАС України питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 101 КАС України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
В свою чергу, правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначає Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 №4038-XII (далі -Закон №4038-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України №4038-XII, судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Отже, експертиза це дослідження на вимогу суду поданих ним об`єктів, яке провадиться експертами на базі спеціальних знань і на науковій основі з метою одержання даних про факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Тобто, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, суд має право, а не зобов`язаний призначити проведення експертизи. При цьому, призначення експертизи доцільне лише у тому разі, якщо для з`ясування обставин у справі, що мають значення, дійсно потрібні спеціальні знання у певній галузі.
З викладеного вбачається, що обов`язковою передумовою призначення в адміністративному процесі судової експертизи є необхідність з`ясування судом тих обставин, які потребують спеціальних знань, та в силу їх специфічного характеру не можуть бути з`ясовані судом на основі положень чинного законодавства, що може вплинути на правильне вирішення адміністративного спору по суті.
При цьому, суд враховує, що судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Суди не повинні ставити судовому експерту питання правового характеру, які повинні вирішуватися самим судом, тобто експерту можна ставити лише питання факту, а не правової оцінки.
Тобто, необхідність призначення експертизи у судочинстві визначена тим, що в процесі здійснення правосуддя у суду виникає потреба встановлення таких фактів і обставин, які виходять за межі юридичних професійних знань судді і потребують спеціальних досліджень. Тобто, право на проведення експертизи є засобом створити для сторони можливість довести в змагальному процесі переконливість своїх доводів.
Натомість, як встановлено судом, позивач просить на розгляд та вирішення експерта поставити питання медичного характеру.
При цьому, Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.12.2018 у справі №819/3211/15, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Відповідна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.02.2022 у справі №160/7153/20, від 29.12.2021 у справі № 638/2723/16-а, від 12.10.2021 у справі №280/4820/19.
При цьому, в постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.
На переконання суду, висновок експерта за результатом проведення судово-медичної експертизи в даному випадку не є юридичним фактом, що спростовує або підтверджує факти дотримання встановленої чинним законодавством процедури прийняття відповідачем рішення, яке є предметом позову.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-медичної експертизи.
Керуючись статтями 102, 103, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні ОСОБА_2 про призначення судово-медичної експертизи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується.
Суддя О.В. Лавренчук