Справа № 462/8150/25
провадження 2-зз/462/13/26
У Х В А Л А
14 вересня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова
у складі:
головуючого-судді Ліуша А.І.
з участю секретаря Поляниці А.М.
представника позивачки ОСОБА_1
представника відповідачів ОСОБА_2
розглянувши клопотання представника відповідачів про скасування заходів забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, знесення самовільного будівництва,-
В С Т А Н О В И В:
в провадженні Залізничного району м. Львова перебуває вказана цивільна справа.
07 вересня 2026 року представником відповідачів подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Вимоги клопотання мотивовано тим, що відповідачі вважають, що на даний час відсутні належні підстави для подальшого застосування зазначеного заходу забезпечення позову в його існуючому обсязі, у зв`язку з чим він підлягає скасуванню. Так, саме по собі існування судового спору не є достатньою підставою для безстрокового збереження будь-якого застосованого раніше заходу забезпечення. Зазначає, що такий захід має відповідати фактичним обставинам справи, характеру заявлених вимог та існуючій на момент розгляду заяви необхідності у його подальшому застосуванні. У даному випадку захід забезпечення позову за своїм змістом є істотно ширшим, ніж це необхідно для забезпечення можливого виконання майбутнього судового рішення. Однією із особливостей оскаржуваного заходу забезпечення є те, що заборона здійснювати будівництво поширена не лише на земельну ділянку відповідачів, але й на земельну ділянку самої позивачки - кадастровий номер [номер приховано]:06:018:0058, АДРЕСА_1 . При цьому відповідачі послідовно заперечували та заперечують здійснення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці позивачки. Як зазначалося відповідачами у відзиві, будівельні роботи здійснювалися саме на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер [номер приховано]:06:018:0363. Документи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю також стосуються будівництва саме на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 . Таким чином, навіть за твердженнями самої позивачки, спір щодо будівництва пов`язаний із суміжною земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 . За таких обставин заборона будь-якого будівництва на земельній ділянці позивачки є надмірною та такою, що не має належного причинно-наслідкового зв`язку із предметом спору. Чинний захід забезпечення фактично встановлює загальну заборону будь-якого будівництва на всій земельній ділянці відповідачів на невизначений строк. Крім того, вказав, що 06 жовтня 2025 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в м. Львові вже було видано припис про зупинення виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , до усунення виявлених порушень. Отже, ще до вжиття заходів забезпечення позову, щодо спірного об`єкта був застосований спеціальний передбачений законодавством механізм державного архітектурно-будівельного контролю. Відповідачі не ігнорують зазначений припис та не мають наміру здійснювати будівельні роботи всупереч вимогам уповноваженого органу. Навпаки, на даний час відповідачами вживаються заходи щодо упорядкування документації на будівництво, у якій були допущені помилки. Зазначені заходи спрямовані на приведення документації у відповідність до фактичних обставин та вимог законодавства, що, у свою чергу, має призвести до усунення порушень, які стали підставою для винесення припису. Таким чином, відповідачами вживаються реальні заходи для врегулювання ситуації та усунення причин, які стали підставою для реагування органу державного архітектурно-будівельного контролю. Окремо підкреслив, що - відповідачі не здійснювали та не здійснюють будівництва на земельній ділянці позивачки; - заборона поширена на земельну ділянку позивачки, хоча така заборона не є необхідною для забезпечення її вимог; - щодо земельної ділянки відповідачів заборона сформульована без обмеження конкретним об`єктом або конкретними роботами; - 06.10.2025 Інспекцією ДАБК уже було видано припис про зупинення будівельних робіт на об`єкті за адресою АДРЕСА_2 ; - відповідачі вживають заходів щодо упорядкування документації та усунення виявлених недоліків; - позивачкою не доведено існування такого ризику, за якого скасування заходу забезпечення зробить неможливим або істотно ускладнить виконання можливого майбутнього рішення суду; - чинний захід забезпечення фактично встановлює загальну заборону використання земельної ділянки для будівництва, яка виходить за межі необхідного для забезпечення позову. Враховуючи вищевикладене, просив суд скасувати заходи забезпечення позову, застосовані у цивільній справі № 462/8150/25, у вигляді заборони ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також будь-яким іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будівництво на земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:06:018:0058 за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:06:018:0363 за адресою: АДРЕСА_2 .
Представник позивачки в судовому засіданні повідомив, що проти задоволення клопотання заперечує частково. Так, не заперечує проти зняття арешту зі житлового будинку на якому відповідачі хочуть здійснити реконструкцію. Щодо арешту нового будинку, який є предметом спору, то проти зняття з нього арешту просив відмовити.
Дослідивши вказане клопотання, оглянувши матеріали справи, суд приходить до переконання про необхідність відмови в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, з огляду на наступне.
Так, інститут забезпечення позову в правовій системі є важливим механізмом, який гарантує виконання рішень суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів сторін у судових процесах.
У рішенні від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини). Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів сторони у справі від можливих недобросовісних дій з боку інших учасників з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь сторони, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, забезпечення позову вживається у випадку якщо учасник справи має побоювання, які викликані тим, що протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 дійшла висновку, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів учасника справи без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Оцінюючи доводи представника відповідачів, в сукупності з матеріалами справи та характером застосованих заходів забезпечення позову, суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що відпали підстави, що зумовили необхідність їх застосування, або про таку зміну фактичних обставин, за якої подальше існування відповідних обмежень втратило б своє процесуальне призначення.
Так, щодо посилання відповідачів на те, що заборона здійснювати будівництво поширюється, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:06:018:0058 за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачці, та що така заборона, на їх переконання, є надмірною і не пов`язана належним чином із предметом спору, суд зазначає наступне.
Відповідачі не наділені повноваженнями розпоряджатися суб`єктивними правами позивачки, визначати обсяг їх реалізації чи оцінювати від її імені, чи становить застосований щодо належної їй земельної ділянки захід забезпечення позову надмірне обмеження її прав. Питання про те, чи порушує відповідний захід права та законні інтереси власника земельної ділянки, насамперед має оцінюватися з урахуванням позиції самого такого власника, а не виходячи виключно з міркувань іншої сторони спору. При цьому, саме по собі твердження відповідачів про те, що вони не здійснювали та не здійснюють будівельних робіт на земельній ділянці позивачки, не свідчить про відсутність процесуальної необхідності у збереженні встановленої заборони, оскільки метою забезпечення позову є не лише реагування на вже вчинені дії, а й недопущення вчинення таких дій у майбутньому до остаточного вирішення спору.
Щодо доводів про те, що встановлена судом заборона поширюється не лише безпосередньо на відповідачів, а й на будь-яких інших фізичних та юридичних осіб, суд зазначає, що саме така конструкція заборони й відповідає меті відповідного виду забезпечення позову. Заборона вчинення певних дій не могла б бути ефективною, якби її дія обмежувалася виключно особами відповідачів, оскільки фактичне виконання будівельних робіт може здійснюватися не особисто власниками чи користувачами земельної ділянки, а залученими ними підрядними організаціями, виконавцями робіт, фізичними особами-підприємцями чи іншими особами.
Окремо суд оцінює посилання відповідачів на припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Львові від 06 жовтня 2025 року про зупинення виконання будівельних робіт на об`єкті за адресою: АДРЕСА_2 , до усунення виявлених порушень. На переконання суду, наявність такого припису не спростовує необхідності подальшого існування заходів забезпечення позову та сама по собі не може бути підставою для їх скасування. Навпаки, факт винесення компетентним органом державного архітектурно-будівельного контролю припису про зупинення будівельних робіт свідчить про встановлення цим органом відповідних порушень вимог містобудівного та архітектурного законодавства під час здійснення будівництва на земельній ділянці, яка безпосередньо пов`язана з предметом судового спору. Таким чином, наявність такого припису не усуває ризиків, з метою запобігання яким було застосовано забезпечення позову, а, навпаки, додатково підтверджує, що питання здійснення будівельних робіт на відповідній земельній ділянці потребує належного правового врегулювання та збереження існуючого фактичного стану до вирішення спору по суті.
При цьому, суд підкреслює, що адміністративний припис органу державного архітектурно-будівельного контролю та захід забезпечення позову мають різну правову природу, підстави застосування та процесуальну мету. Припис спрямований на реагування компетентного органу на виявлені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності та діє в межах відповідних контрольних правовідносин. Натомість захід забезпечення позову має на меті забезпечення ефективного захисту прав сторони в конкретному цивільному спорі та недопущення таких змін фактичного стану спірного майна, які могли б істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду. Відтак, наявність одного із зазначених правових механізмів не виключає можливості та необхідності одночасного існування іншого.
Посилання відповідачів на те, що ними вживаються заходи щодо упорядкування документації та усунення недоліків, які стали підставою для винесення припису, також не є доказом припинення обставин, що обумовили забезпечення позову. Сам намір привести документацію у відповідність до вимог законодавства або вчинення певних підготовчих дій у цьому напрямку не свідчить про завершення такого процесу, усунення всіх виявлених порушень чи виникнення юридичних підстав для поновлення будівельних робіт.
Крім того, суд звертає увагу, що зміст прохальної частини поданого клопотання не узгоджується з наведеними у ньому доводами про нібито надмірність заходу забезпечення позову лише в окремій частині. Так, представник відповідачів в прохальній частині не просить скасувати захід забезпечення позову частково або щодо конкретного об`єкта розташованого на земельній ділянці. В прохальній частині клопотання заявлено вимогу про повне скасування заходів забезпечення позову одночасно як щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , так і щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, фактично клопотання спрямоване не на часткове коригування чи звуження застосованого заходу забезпечення позову щодо «нового» чи «старого» будинку, а на його повне скасування у визначеному судом обсязі.
Також суд враховує, що станом на дату розгляду клопотання нове будівництво на відповідній земельній ділянці не завершене. Виконання будівельних робіт зупинено приписом уповноваженого органу, а належним чином сформовані документи щодо остаточних технічних характеристик нового об`єкта, його конфігурації, площі, розташування та інших індивідуалізуючих ознак відсутні. Відповідно, на цьому етапі суд позбавлений можливості достовірно та однозначно індивідуалізувати об`єкт незавершеного будівництва та відмежувати його від інших будівель і споруд, що знаходяться на відповідній земельній ділянці. Вказана невизначеність може ускладнити виконання ухвали суду про часткове скасування заходів забезпечення позову та створити можливість для продовження певних будівельних робіт під приводом того, що вони нібито стосуються іншого об`єкта чи не охоплюються формулюванням відповідного заходу забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, скасування заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті є передчасним та може призвести до зміни фактичного стану спірного майна, що, у свою чергу, може істотно ускладнити ефективний захист прав позивачки та виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Відтак, суд приходить до висновку, що представником відповідачів не доведено наявності передбачених законом та належним чином обґрунтованих підстав для скасування застосованих заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149, 153 ЦПК України, -
П О С Т А Н О В И В:
у задоволенні клопотання представника відповідачів про скасування заходів забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, знесення самовільного будівництва- відмовити за безпідставністю.
Повний текст ухвали складено 14 вересня 2026 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя: А.І.Ліуш