Справа № 289/1684/26
Номер провадження 2/289/1547/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2026 м. Радомишль
Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Кириленко О.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом.
Ухвалою суду від 19.08.2026 залишено позов ОСОБА_1 без руху та надано останній строк для усунення недоліків позовної заяви.
09.09.2026 від позивача надійшла заява на усунення недоліків, в якій вона зазначила, що до моменту припинення шлюбних відносин відповідач проживав разом з позивачем на території України за місцем реєстрації проживання позивача. На даний момент ніяких відомостей у позивача про відповідача не має, а станом на момент пред`явлення позову до суду, останнім відомим місцем проживання відповідача є місце за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі, за наступних підстав.
Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1 статті 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не перебуває у громадянстві України і є громадянином іншої держави, тому дана цивільна справа є справою з іноземним елементом.
Положеннями статей 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (частина перша статті 16 Закону України «Про міжнародне право»).
Частиною першою статті 75 Закону України «Про міжнародне право» встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону статті 76 цього Закону.
Підстави визначення підсудності справ судам України встановлено статтею 76 закону України «Про міжнародне приватне право», зокрема згідно із пунктом 12 частини першої цієї статті суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Під час розгляду справи було встановлено, що позивач є громадянкою України та проживає на території України, а відповідач - громадянином держави Лівія, однак доказів про його реєстрацію місця проживання або перебування на території України, матеріали справи не містять.
Також матеріали справ не містять доказів про спільне проживання позивача та відповідача за вказаною в позовній заяві адресою, тобто за місцем проживання позивача: як і доказів наявності угоди, яка б визначала підсудність даної справи судам України або іноземним судам, на час відкриття провадження у справі.
Таким чином, суд, дійшов висновку, що позивач має право на звернення з даним позовом до суду України за місцем свого проживання, однак із дотриманням положень ч. 2 ст. 28 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживаннячи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте, враховуючи, що позивач не надала доказів на підтвердження перебування на її утриманні малолітньої дитини або доказів про те, що вона не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин, в тому числі із введенням воєнного стану в України, виїхати до місця проживання відповідача, а позови про розірвання шлюбу пред`являються в суд відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки зазначений спір не підсудний Радомишльському районному суду Житомирської області та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 186, 353 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду безпосередньо протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. О. Кириленко