ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
09 вересня 2026 року м. Чернівці Справа № 926/5604/23
За заявою Фізичної особи-підприємця Захарюка Івана Євгеновича про надання відстрочки виконання рішення у справі за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ; Управління екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації, м. Чернівці
до Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області; Фізичної особи-підприємця Захарюка Івана Євгеновича, село Реваківці, Кіцманський район, Чернівецька область
про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду.
Суддя Гончарук О.В.
Секретар судового засідання - Медвідчук І.В.
Представники учасників справи:
від позивачів - Книговський В.О. (Державна екологічна інспекція Карпатського округу);
від відповідачів - Волошина Т.Б. (ФОП Захарюк І.Є.);
У розгляді заяви брала участь прокурор Козлова Ю.Г.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.06.2026 у справі № 926/5604/23 позов задоволено частково:
- визнано недійсним договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом від 20.06.2022, укладений між Кіцманською міською радою Чернівецького району Чернівецької області та Фізичною особою-підприємцем Захарюком Іваном Євгеновичем, щодо земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0129 загальною площею 26,3462 га, розташованої на території Кіцманської міської ради за межами населеного пункту с. Суховерхів Чернівецького району Чернівецької області;
- зобов`язано ФОП Захарюка І.Є. повернути Кіцманській територіальній громаді в особі Кіцманської міської ради водний об`єкт та зазначену земельну ділянку площею 26,3462 га, частина якої відноситься до земель природно-заповідного фонду - карстово-спелеологічної пам`ятки природи місцевого значення «Совицькі понори»;
- усунуто перешкоди власнику у користуванні та розпоряджанні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права оренди (індексний номер 18620374 від 14.01.2015, номер запису про інше речове право 8385282 від 29.12.2014) та припинено право оренди ФОП Захарюка І.Є.;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
- стягнуто судовий збір з Кіцманської міської ради на користь Чернівецької окружної прокуратури у розмірі 1342 грн та з ФОП Захарюка І.Є. - 6710 грн.
22.07.2026 представником відповідача подано заяву (вх. № 2996) про відстрочення виконання судового рішення строком на один рік, обґрунтовану здійсненням значних вкладень (інвестицій) у земельну ділянку з водним об`єктом з 2005 року та необхідністю збереження підприємницької діяльності.
Ухвалою від 23.07.2026 розгляд заяви призначено на 28.07.2026.
24.07.2026 Державною екологічною інспекцією Карпатського округу подано заперечення проти задоволення заяви з посиланням на обов`язковість судового рішення до виконання (стаття 129-1 Конституції України, стаття 326 ГПК України), правові позиції Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 та від 25.04.2012 № 11-рп/2012, статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також на відсутність доказів на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення (частина третя статті 13, стаття 73 ГПК України).
27.07.2026 аналогічні заперечення подано прокурором.
Ухвалою від 28.07.2026 розгляд заяви відкладено на 20.08.2026.
20.08.2026 заявником додатково подано: копію договорів поставки живої риби від 02.06.2026 та 22.06.2026, з додатками, а також зведену відомість про зариблення на 2026- 2027 роки, складену за формою первинного обліку № А-11.
Суд визнає зазначені документи належними доказами та долучає їх до матеріалів справи, оскільки стаття 331 ГПК України не встановлює заборон щодо подання додаткових доказів після відкриття відповідного провадження, а обов`язок суду щодо всебічного з`ясування обставин, передбачений статтями 73, 76, 86 ГПК України, має пріоритет над формальними строками їх подання за умови надходження доказів до розгляду заяви по суті.
У судовому засіданні 20.08.2026 представник заявника наполягав на задоволенні заяви; прокурор і представник позивача заперечували. Оголошено перерву до 09.09.2026.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням здійснює суд.
Відповідно до частин першої, другої статті 18, статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України; невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до частин другої, четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду: право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997; «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia) від 07.05.2002; «Ясюнієне проти Литви» (Jasiыnienл v. Lithuania) від 06.03.2003). Природа виконавчого провадження вимагає оперативності, а виконавче провадження є невід`ємною стадією судового розгляду (рішення у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012). Відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (рішення у справі «Антонюк проти України» від 11.12.2008; рішення щодо дружнього врегулювання у справі «Кайсин та інші проти України» від 03.05.2001).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 ГПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочки або розстрочки його виконання.
Відповідно до частини першої статті 160 ГПК України суд може відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення у порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до абзацу першого частин третьої, четвертої статті 331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини п`ятої статті 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
За змістом наведених норм відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення у визначений строк; при цьому суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача та боржника.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19 та від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17.
Питання про відстрочення виконання рішення суду вирішується з дотриманням балансу інтересів сторін, з урахуванням не лише можливих негативних наслідків для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й таких же наслідків для стягувача при затримці виконання.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про аквакультуру» суб`єкти аквакультури зобов`язані подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, звітну інформацію щодо обсягів виробництва продукції аквакультури у визначені строки за формами, затвердженими в установленому порядку.
На виконання зазначеного припису заявником надано Внутрішню зведену відомість про зариблення на 2026- 2027 роки, складену суб`єктом господарювання на основі форми первинного обліку № А-11 «Зведена відомість про зариблення», затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.06.2012 № 362 «Про затвердження спеціальних форм первинної документації для суб`єктів рибного господарства в галузі аквакультури». Суд враховує, що зазначена відомість є внутрішнім обліковим документом заявника, складеним за зразком форми № А-11, підписаним керівником рибницького господарства ФОП Захарюком І.Є., і оцінює її з урахуванням цієї обставини у сукупності з іншими доказами у справі.
Зі Внутрішньої зведеної відомості вбачається, що:
- у нагульних ставах № 1-3 площею 10,30 га, 2,33 га та 0,78 га (усього 13,41 га) зариблення коропом, товстолобом та амуром здійснено 01.03.2026;
- у нерестових ставах № 1- 3 площею 0,45 га, 0,72 га та 1,55 га (усього 2,72 га) зариблення здійснено 01.04.2026;
- у маточних ставах № 1- 3 площею 0,15 га, 0,12 га та 0,05 га (усього 0,32 га) зариблення маточним поголів`ям коропа (12, 9 та 7 голів відповідно) здійснено 30.03.2026.
Отже, станом на квітень 2026 року, тобто до ухвалення рішення у справі по суті (29.06.2026) та до подання заяви про відстрочку (22.07.2026), заявником фактично здійснено зариблення нагульних, нерестових і маточних ставів загальною площею 16,45 га.
Суд виходить із загальновідомого факту, який не потребує доказування (стаття 75 ГПК України), що вирощування риби до товарної маси об`єктивно потребує певного періоду часу і не є одномоментним процесом.
Отже, вирощування риби в умовах ставового рибницького господарства є процесом, що потребує певного часу від вселення посадкового матеріалу до досягнення рибою товарної маси, придатної до вилову й реалізації, у зв`язку з чим дострокове (до завершення цього періоду) вилучення риби може призвести до виробничих втрат.
Питання ж конкретної тривалості такого періоду для окремих видів риби, вікових груп посадкового матеріалу чи інших спеціальних технічних параметрів рибницького виробництва є питаннями, що потребують спеціальних знань, а відповідні докази (висновок експерта або спеціаліста) учасниками справи суду не надавалися і предметом дослідження в межах цієї заяви не були.
Зазначене повною мірою стосується нагульних, нерестових та маточних ставів заявника загальною площею 16,45 га, зариблення яких станом на квітень 2026 року вже фактично здійснено, що підтверджується наданою Відомістю та не спростовано іншими учасниками справи. Крім того, масовий вилов та переміщення живих водних біоресурсів здійснюються із дотриманням нормативів завантаження та тривалості перевезення, встановлених Додатком 5 до Правил транспортування тварин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1402, а також з урахуванням рекомендованого пунктом 65 цих Правил температурного режиму перевезення, що об`єктивно прив`язує відповідні технологічні операції до певного періоду року і виключає можливість їх одномоментного здійснення в межах ставової площі, зайнятої зарибленням, поза цим періодом без істотних втрат поголів`я.
Судом досліджено копію договорів поставки живої риби від 02.06.2026 та 22.06.2026, укладених заявником з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Оскільки ці договори укладено заявником під час розгляду судом справи по суті, суд враховує, що господарська діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик (частина перша статті 3, частина перша статті 42 Господарського кодексу України), а тому сам факт укладення договору на майбутнє в період судового провадження не може становити самостійної та достатньої підстави для відстрочення виконання рішення суду. Суд не бере цей договір до уваги як підставу для висновків щодо наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, і враховує його лише як додаткове підтвердження факту здійснення заявником поточної господарської діяльності з реалізації вирощеної продукції аквакультури.
Судом також враховується, що заявник здійснював господарську діяльність на спірній земельній ділянці протягом тривалого часу - з 2005 року - на підставі чинного на той час договору оренди, який визнано недійсним рішенням суду від 29.06.2026 з підстав, не пов`язаних із самим фактом ведення рибницької діяльності як такої. З огляду на це та з урахуванням принципу пропорційності, суд вважає, що негайне, одномоментне позбавлення заявника можливості завершити вже розпочатий виробничий цикл та в упорядкований спосіб припинити господарську діяльність на ділянці є заходом, не співмірним з наведеними вище обставинами, тоді як надання розумного строку для завершення цього циклу та впорядкованого згортання діяльності відповідає балансу інтересів сторін, не змінюючи при цьому кінцевого результату розгляду справи - обов`язку повернути всю земельну ділянку в повному обсязі.
Разом з тим суд враховує встановлені ним обставини, відображені у висновку судової земельно-технічної експертизи № СЕ-19/126-23/6760-ЗТ від 26.09.2023, згідно з яким межі спірної земельної ділянки накладаються на межі території пам`ятки природи «Совицькі понори» частково, на площі 15,7469 га, тоді як 10,5993 га земельної ділянки накладенням на землі природно-заповідного фонду не обтяжені. Ця обставина береться судом до уваги при оцінці співмірності заходу відстрочки з публічним інтересом охорони об`єкта природно-заповідного фонду.
Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку про наявність обставин, які істотно ускладнюють негайне виконання судового рішення в частині повернення земельної ділянки у розумінні статті 331 ГПК України, а саме об`єктивну необхідність завершення розпочатого виробничого циклу аквакультури та впорядкованого припинення господарської діяльності, і про наявність підстав для часткового задоволення заяви відстрочення виконання рішення до 31.03.2027, в межах граничного річного строку, встановленого частиною п`ятою статті 331 ГПК України.
Керуючись статтями 4, 12, 129, 233- 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Чернівецької області -
У Х В А Л И В:
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Захарюка Івана Євгеновича про відстрочку виконання судового рішення у справі № 926/5604/23 задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.06.2026 у справі № 926/5604/23 в частині зобов`язання Фізичної особи-підприємця Захарюка Івана Євгеновича повернути Кіцманській територіальній громаді в особі Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області водний об`єкт та земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0129 загальною площею 26,3462 га, розташовану на території Кіцманської міської ради за межами населеного пункту с. Суховерхів Чернівецького району Чернівецької області, на строк до 31.03.2027 включно.
3. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Захарюка Івана Євгеновича в іншій частині - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її складення.
Ухвалу підписано 14.09.2026.
Суддя О.В. Гончарук