УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/569/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (далі - скаржник)
на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2026
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2026
у справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса
до Фізичної особи-підприємця Корячка Сергія Олександровича
про стягнення 81 510,37 грн,
ВСТАНОВИВ:
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса 07.09.2026 через Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 у справі № 916/569/26 в частині залишення без змін рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2026 щодо відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 7 526,35 грн; скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2026 у справі № 916/569/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 7 526,35 грн; ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Корячка Сергія Олександровича на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса 7 526,35 грн безпідставно збережених коштів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 для розгляду справи № 916/569/26 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Бенедисюка І.М.
З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Корячка Сергія Олександровича 81 510,37 грн.
Господарський суд Одеської області рішенням від 04.05.2026 у справі № 916/569/26, яке Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 27.08.2026 залишив без змін, позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса до Фізичної особи - підприємця Корячко Сергія Олексійовича задовольнив частково; стягнув з Фізичної особи - підприємця Корячко Сергія Олексійовича на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса грошові кошти в сумі 73 984,02 грн та судовий збір в сумі 2 418,38 грн; в решті позовних вимог відмовив.
Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса в контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Частинами першою та третьою статті 287 ГПК України передбачено осіб, які мають право оскаржувати судові рішення в касаційному порядку, визначено судові рішення, які підлягають і які не підлягають касаційному оскарженню, при цьому пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України встановлені винятки за яких можливе оскарження судових рішень, які не підлягають касаційному оскарженню.
Частина сьома статті 12 та стаття 163 ГПК України врегульовують як визначається ціна позову в залежності від його предмету, збільшення / зменшення позовних вимог тощо, та дату і порядок вираховування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які є ключовими показниками для визначення чи є справа малозначною або справою з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, для застосування / незастосування Верховним Судом частини третьої статті 287 ГПК України.
Стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 встановлює прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 328,00 грн.
Предметом позову у справі № 916/569/26 є стягнення 81 510,37 грн, а отже ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2026 рік - 332 800,00 грн), відтак справа є малозначною у розумінні статті 12 ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, які є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Колегія суддів виходить з того, що скаржник у цій справі розумів або мав розуміти, що вказана справа не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже, застосування наявності / відсутності у касаційній скарзі випадків у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України є передбачуваним.
У касаційній скарзі Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса зазначає, що підставами касаційного оскарження відповідно до статті 287 ГПК України є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 1212 Цивільного кодексу України та порушено вимоги статей 73- 79, 86, 236, 269 ГПК України
Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, не є доводами та аргументами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, підтверджують наявність випадку, який дає право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, адже підстави касаційного оскарження за частиною другою статті 287 ГПК України не є тотожними випадкам передбаченим пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України. У свою чергу Суд зауважує, що скаржником не наведено жодних аргументів, доводів, обґрунтувань, які б могли кваліфікуватися як виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, виходячи із вимог пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Судом взято до уваги: предмет позову, підстави заявлених позовних вимог, обставини справи, нормативно правове регулювання спірних правовідносин, складність справи та факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, скаржник не продемонстрував наявність виключних випадків, які за положеннями ГПК України могли вимагати касаційного перегляду справи, відсутність доводів щодо справедливості провадження в судах першої та апеляційної інстанцій в аспекті доступу до правосуддя, які б могли свідчити, що мали місце порушення процесуальних гарантій за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд констатує, що доступ до правосуддя у скаржника відбувся та справу розглянуто двома попередніми судовими інстанціями, право на доступ до суду не порушено.
В цілому доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що в силу приписів статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень касаційного суду.
Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального / процесуального права при ухваленні судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї зі сторін є звичайним передбачуваним процесом.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник не зазначив жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, які передбачають випадки касаційного оскарження як виключення із загального правила, з огляду на те, що ця справа є малозначною.
Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи вищезазначене, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 у справі № 916/569/26, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 у справі № 916/569/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова