УХВАЛА
10 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/7523/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л. та Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" - не з`яв.,
відповідача - державного підприємства "Гарантований покупець" - адвоката Акуленко А.В. (дов. від 31.12.2025 № 325-Д),
розглянув у відкритому судовому засіданні
матеріали касаційної скарги державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство)
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025
(суддя Щербаков С.О.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 (головуючий суддя Демидова А.М., судді: Євсіков О.О. і Ходаківська І.П.)
у справі № 910/7523/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (далі - Товариство)
до Підприємства
про стягнення 15 308 125,89 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до суду з позовом до Підприємства про стягнення 15 308 125,89 грн заборгованості, у тому числі: 13 767 373,68 грн основної заборгованості, 825 335,35 грн 3% річних та 715 416,86 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 62/01/20 від 28.01.2020 в частині здійснення оплати за поставлену позивачем електричну енергію за "зеленим тарифом", у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025: позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 13 767 373,68 грн основного боргу, 825 212,41 грн 3 % річних та 715 416,86 грн інфляційних втрат; у іншій частині позову відмовлено.
Товариство 13.11.2025 звернулося до Господарського суду міста Києва з клопотанням про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/7523/25, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 107 000 грн.
У свою чергу, Підприємство 28.11.2025 подало свої заперечення проти клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у яких відповідач, з огляду на надмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу, неспівмірність вартості послуг критеріям реальності і розумності таких витрат, просив суд відмовити у задоволенні клопотання позивача в повному обсязі, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для покладання на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, просив обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача до 1 000 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026: клопотання Товариства задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; у іншій частині клопотання відмовлено.
За висновком суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю цієї справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг; виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на відповідача підлягають покладенню витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, в сумі 50 000 грн.
Не погоджуючись з додатковим рішеннями та постановою судів попередніх інстанції у задоволеній частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій:
(1) обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про порушення судами норм статей 126, 129 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах:
- від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21 (про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені);
- від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, від 05.10.2023 у справі № 911/1235/22, від 15.02.2023 у справі № 643/16961/19, від 31.05.2023 у справі № 757/13974/21-ц (про те, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані);
(2) посилаючись на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.02.2022 у справі № 910/10935/20 (про те, що укладення договору як фізичною особою-підприємцем не позбавляє статусу адвоката, а тому в розумінні приписів процесуального закону і не впливає на правильність розподілу витрат у справі, у разі, якщо наявні докази, що він приймав участь при розгляді справи як адвокат);
(3) обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, що є підставою для скасування судових рішень відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
Узагальнено скаржник у касаційній скарзі:
- посилається на недоведеність необхідності понесення Товариством стягнутих з Підприємства витрат на професійну правничу допомогу адвоката, неспівмірність стягнутої з нього суми таких витрат з наданими Товариству послугами. На переконання скаржника, суди неповно з`ясували фактичні обставини справи, належним чином не дослідили зібрані у справі докази та аргументи сторін у питанні розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката;
- звертає увагу на те, що юридичні послуги були надані представником Товариства Кравченком Сергієм Володимировичем (далі - Кравченко С.В.) саме як фізичною особою-підприємцем, а не як адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально та є самозайнятою особою у розумінні приписів Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
- вважає, що Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) , як спеціальним законом, що регулює діяльність адвокатів, не передбачено такої форми здійснення адвокатської діяльності як фізична особа-підприємець.
Просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду у задоволеній частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень в оскаржуваній частині, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Підприємством подано клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду справи № 910/6494/25.
В контексті доводів та підстав касаційної скарги, розглянувши клопотання Підприємства, Судом встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 25.06.2026 передав справу № 910/6494/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.02.2022 у справі № 910/10935/20, від 29.10.2024 у справі № 911/22/24, від 04.03.2026 у справі №911/514/25.
Згідно з мотивами, наведеними в ухвалі Верховного Суду від 25.06.2026, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу ТОВ "Лізингфінанс" у справі № 910/6494/25 надано засвідчену копію договору № 030625 про надання професійної правничої допомоги від 03 червня 2025 року, укладеного між Білою Оленою Володимирівною (виконавець) та ТОВ "Лізингфінанс" (замовник).
Колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 25.06.2026 у справі № 910/6494/25 узагальнено зазначила:
- якщо зазначений договір укладений стороною справи з фізичною особою - підприємцем (навіть якщо ця фізична особа має статус адвоката), такий договір не може вважатися договором про надання правничої допомоги у розумінні норм статей 1, 26, 30 Закону, відповідно, витрати сторони справи, понесені за таким договором, не підлягають розподілу за правилами статей 123, 126 ГПК України.
- адвокатська діяльність, яку здійснюють адвокати, не є підприємницькою діяльністю, яку здійснюють фізичні особи - підприємці. Хоча укладення договору з метою надання правничої допомоги фізичною особою як фізичною особою-підприємцем не позбавляє таку особу статусу адвоката, проте такий правочин не є договором про надання правничої допомоги в розумінні наведених норм Закону, які чітко встановлюють, що договір про надання правничої допомоги укладається адвокатом в порядку здійснення адвокатської діяльності, як професійної незалежної діяльності, а не підприємницької діяльності, яку здійснюють фізичні особи - підприємці;
- Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 760/32929/18, вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, не погодився із доводами касаційної скарги, що адвокат не може здійснювати адвокатську діяльність у формі фізичної особи - підприємця, та, аналізуючи норми статті 13 Закону, а також підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, зокрема, виснував, що адвокатська діяльність не передбачена податковим законодавством України як така, що не може здійснюватися особами, що перебувають на спрощеній системі оподаткування. Зазначив, що не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень доводи касаційної скарги про те, що договір всупереч статті 26, статті 27 Закону не містить ознак договору про надання правової допомоги.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 18.08.2026 прийняла до розгляду справу № 910/6494/25 та призначила її до розгляду на 18.09.2026.
Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
З огляду на те, що судове рішення об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6494/25 може мати суттєве значення для вирішення справи, що переглядається, з огляду на те, що юридичні послуги в цій справі були надані представником Товариства саме як фізичною особою-підприємцем, а не адвокатом, для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, Суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 910/7523/25 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до прийняття відповідного рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6494/25.
Керуючись статтями 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Зупинити касаційне провадження у справі № 910/7523/25 за касаційною скаргою державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/6494/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова