У х в а л а
7 вересня 2026 року
м. Київ
Справа № 756/3121/24
Провадження № 61-4974ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)
на постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року
у справі за позовом Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) до скаржника за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації - про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів та
в с т а н о в и в :
1. У березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: (1) позбавити скаржника батьківських прав щодо синів - ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - сини); (2) стягнути зі скаржника на користь Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї міста Києва аліменти на синів у розмірі 1/3 частини усіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з часу подання позовної заяви, до досягнення ними вісімнадцятирічного віку.
2. 29 серпня 2024 року Оболонський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.
3. 23 квітня 2025 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про часткове задоволення позову: позбавив скаржника батьківських прав щодо синів і стягнув з нього на їхню користь аліменти у розмірі 1/3 частини усіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 березня 2024 року, до досягнення ними повноліття; передав дітей на опікування позивачеві.
4. 29 червня 2025 року скаржник вперше подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення.
5. 5 січня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув касаційну скаргу.
6. 7 січня 2026 року згідно з повідомленням про доставлення електронного листа скаржник отримав копію зазначеної ухвали до електронного кабінету.
7. 31 березня 2026 року скаржник повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
8. 8 травня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Скаржник мав додатково обґрунтувати поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження та необхідності його поновлення; пояснити, чому він зазначив, що немає електронного кабінету попри те, що згідно з відповіддю № 34515162, сформованою засобами підсистеми «Електронний суд», скаржник має такий кабінет з 21 червня 2024 року; надати документи про сплату судового збору у розмірі, визначеному за законом, і ті, які можуть підтвердити всі отримані скаржником доходи за шість місяців до дня подання касаційної скарги.Мотивував ухвалу так:
- 23 квітня 2025 року апеляційний суд ухвалив оскаржену постанову, повний текст якої склав 4 червня 2025 року. Скаржник подав касаційну скаргу 31 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. Просив поновити йому цей строк. Мотивував тим, що вперше подав касаційну скаргу вчасно, однак Верховний Суд її повернув. Згідно з повідомленням про вручення електронного листа 7 січня 2026 року скаржник отримав копію зазначеної ухвали до електронного кабінету. Але не пояснив, чому зволікав із повторним поданням касаційної скарги більш як два місяці, починаючи з 8 січня 2026 року;
- скаржник у касаційній скарзі зазначив, що не має електронного кабінету. Однак така інформація є неправдивою. Згідно з відповіддю № 34515162, сформованою засобами підсистеми «Електронний суд», скаржник має зареєстрований електронний кабінет із 21 червня 2024 року;
- у березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: (1) позбавити скаржника батьківських прав щодо синів; (2) стягнути зі скаржника на користь Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї міста Києва аліменти на синів у розмірі 1/3 частини усіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з часу подання позовної заяви, до досягнення ними вісімнадцятирічного віку.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд із таким рішенням не погодився, скасував його й ухвалив нове - про часткове задоволення позову: позбавив скаржника батьківських прав щодо синів і стягнув з нього на їхню користь аліменти у розмірі 1/3 частини усіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 березня 2024 року, до досягнення ними повноліття; передав дітей на опікування позивачеві;
- скаржник оскаржив постанову апеляційного суду в цілому, тобто щодо двох немайнових вимог й однієї вимоги майнового характеру. Ціну позову або розмір свого доходу за 6 місяців, які передували зверненню до Верховного Суду, не вказав. Тому точний розмір доплати судового збору мав розрахувати самостійно на підставі документів, які можуть підтвердити дійсний дохід скаржника за відповідний період, за формулою: (3 028,00 грн х 2 немайнові вимоги + 1/3 доходу скаржника х 6 місяців х 1,5 %) х 200 %. За відсутності таких документів - доплатити судовий збір до максимального розміру: (3 028,00 грн х 2 немайнові вимоги + 3 028,00 х 5 (максимальна ставка за подання касаційної скарги за позовними заявами майнового характеру в справах, у яких предметом позову є захист сімейних прав) х 200 % - 12 112,00 грн = 30 280,00 грн.
9. 15 травня 2026 року скаржник сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 15859/0/220-26 від 18 травня 2026 року), в якій виклав, зокрема, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Мотивував так:
- скаржник є особою похилого віку та, маючи статус біженця в Німеччині, вжив усіх необхідних заходів для своєчасного оскарження постанови апеляційного суду. Зокрема, звернувся за правничою допомогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» (далі - товариство);
- товариство виявилося «шахрайським» і тривалий час зволікало з підготовкою документів для звернення до Верховного Суду; скаржника ошукали, не виконали зобов`язання, недобросовісні дії призвели до порушення скаржником строку. Тому він самостійно підготував касаційну скаргу та звернувся до правоохоронних органів.
До заяви додав, зокрема, знімки екрана з листуванням електронною поштою з адресатом на ім`я «Valya» (на підтвердження того, що у товаристві мав справу з шахраями), а також копію відповіді Голосіївського управління поліції від 20 березня 2026 року № 18208 про результати розгляду звернення щодо можливих неправомірних дій.
Крім того, у заяві зазначив, що має електронний кабінет, і пояснив, що оскаржує судові рішення лише в частині двох немайнових вимог (позбавлення батьківських прав і передання дітей на піклування).
10. 29 травня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою визнав неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження та продовжив скаржнику на п`ять днів з дня вручення тієї ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги. Мотивував так:
- Верховний Суд в ухвалі від 8 травня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху звернув увагу скаржника на необхідність пояснити, чому він зволікав із повторним поданням касаційної скарги більш як два місяці, починаючи з 8 січня 2026 року. Виконуючи вимоги тієї ухвали, скаржник надав пояснення, яке не можна вважати належним. Листування з адресатом «Valya» саме по собі не підтверджує ані існування договірних відносин скаржника з товариством, ані наявності в останнього обов`язку підготувати та подати касаційну скаргу, ані факту невиконання такого обов`язку. Неможливо встановити особу адресата «Valya», її зв`язок із товариством, а також те, чи діяла така особа від імені останнього. Тому надане листування не підтверджує доводів скаржника про те, що пропуск строку на касаційне оскарження був зумовлений неправомірними діями товариства;
- не підтверджує таких доводів і відповідь Голосіївського управління поліції від 20 березня 2026 року № 18208. Інакше кажучи, ця відповідь засвідчує звернення скаржника до поліції, а не вчинення протиправних дій товариством, зв`язок цих дій із пропуском строку на касаційне оскарження та неможливість своєчасного повторного подання касаційної скарги;
- скаржник зазначив, що після тривалої бездіяльності товариства він самостійно підготував касаційну скаргу та повторно подав її до Верховного Суду. Цей аргумент не пояснює, чому після отримання 7 січня 2026 року копії ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги скаржник повторно звернувся до суду лише 31 березня 2026 року, тобто майже через три місяці. Він не навів обставини, які б підтвердили існування об`єктивних і непереборних перешкод для самостійного підготовлення та повторного подання касаційної скарги без зволікань. Якщо, як стверджує скаржник, він усвідомлював, що товариство не вчиняло дії з повторного подання касаційної скарги та не реагувало на його звернення, то немає розумного пояснення, чому він зволікав із самостійною реалізацією права на касаційне оскарження;
- з огляду на вказане наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними. Тому скаржник має навести інші підстави (з документальним підтвердженням) для поновлення цього строку.
11. 15 червня 2026 року скаржник сформував в системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги. Просив поновити строк на касаційне оскарження. Мотивував так:
- у період із січня до березня 2026 року він як особа 72-річного віку перебував у Німеччині у статусі особи, яка отримала тимчасовий захист, і через технічні проблеми з роумінгом оператора мобільного зв`язку « Водафон Україна » тривалий час не мав доступу до українського мобільного номера. Це унеможливлювало отримання SMS-повідомлень, проходження двофакторної автентифікації, формування КЕП за допомогою сервісів АТ КБ «ПриватБанк» та авторизацію у підсистемі «Електронний суд»;
- за місцем проживання у м. Айзенберзі в Німеччині він не має стаціонарного доступу до інтернету через скрутне матеріальне становище. Для роботи із судовими документами користується безкоштовним Wi-Fi у місцевій публічній бібліотеці, яка працює лише три дні на тиждень. Наявного пакета мобільного інтернету в роумінгу недостатньо для постійного доступу до українських електронних сервісів;
- зазначені технічні та побутові обставини у сукупності унеможливили своєчасне самостійне складення та повторне подання касаційної скарги;
- скаржник перебуває у Німеччині на соціальному забезпеченні, отримує допомогу «Burgergeld» і є малозабезпеченим пенсіонером. Тому не мав можливості залучити платну професійну правничу допомогу після припинення співпраці з ТОВ «Амадео Право».
12. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
12.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України).
12.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
12.3. Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України).
12.4. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).
12.5. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина перша статті 127 ЦПК України).
12.6. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 393 ЦПК України).
12.7. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщоскаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними (пункт 4 частини другої статті 394 ЦПК України).
12.8. 23 квітня 2025 року апеляційний суд ухвалив оскаржену постанову, повний текст якої склав 4 червня 2025 року. Скаржник подав касаційну скаргу 31 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. Просив поновити йому цей строк. Однак зазначені ним інші причини пропуску строку на касаційне оскарження теж є неповажними:
12.8.1. Посилання скаржника на технічні проблеми з роумінгом оператора мобільного зв`язку « Водафон Україна » не підтверджує існування об`єктивних і непереборних перешкод для повторного подання касаційної скарги у період із 8 січня до 31 березня 2026 року. Скаржник не надав доказів того, що упродовж цього періоду його номер мобільного телефону не працював у роумінгу, він не міг отримувати SMS-повідомлення чи проходити двофакторну автентифікацію. Зокрема, немає повідомлень оператора мобільного зв`язку про технічні несправності, припинення або обмеження надання послуг скаржнику чи інших відомостей, які би підтверджували зазначені ним обставини.
12.8.2. Крім того, скаржник не конкретизував, коли саме виникли зазначені технічні проблеми та коли вони припинилися. Твердження про відсутність доступу до українського мобільного номера «у період із січня до березня 2026 року» не дає змоги встановити, що відповідна перешкода справді безперервно існувала протягом майже трьох місяців після отримання 7 січня 2026 року копії ухвали Верховного Суду про повернення первісної касаційної скарги й об`єктивно унеможливлювала повторне подання останньої. Скаржник також не пояснив, яка саме подія усунула таку перешкоду та дала йому змогу подати касаційну скаргу саме 31 березня 2026 року.
12.8.3. Доводи про відсутність за місцем проживання стаціонарного доступу до інтернету, користування безкоштовним Wi-Fi у міській бібліотеці лише у дні її роботи й обмеженість мобільного інтернету теж не підтверджені належними доказами. Скаржник не надав відомостей ні про графік роботи бібліотеки, ні про умови та фактичну можливість користування її мережею Wi-Fi, ні про обсяг і періоди використання мобільного інтернету чи докази того, що саме ці обставини позбавляли його можливості підготувати та подати процесуальний документ із 8 січня до 31 березня 2026 року.
12.8.4. Обмежений доступ до мобільного інтернету й інтернету в міській бібліотеці не означає неможливість вчинити процесуальну дію у вказаний період. За змістом пояснень скаржника він не був повністю позбавлений доступу до інтернету та можливості скористатися відповідною послугою у м. Айзенберзі в Німеччині. Означені доводи можуть засвідчувати певні незручності у користуванні електронними сервісами, а не існування об`єктивної та непереборної перешкоди для повторного звернення до Верховного Суду.
12.8.5. Не є такою перешкодою і посилання скаржника на похилий вік, перебування у Німеччині у статусі особи, яка отримала тимчасовий захист, і скрутне матеріальне становище. Доводи про отримання соціальної допомоги та перебування за кордоном можуть підтверджувати його певний соціальний і майновий стан, а не неможливість із 8 січня до 31 березня 2026 року повторно подати касаційну скаргу. Скаржник не навів обставин і не подав доказів того, як саме його вік чи перебування за кордоном унеможливили повторне вчинення цієї процесуальної дії.
12.8.6. Твердження про відсутність коштів для залучення професійної правничої допомоги після припинення співпраці з ТОВ «Амадео Право» також не пояснює тривалого зволікання з повторним зверненням до суду. Представництво адвокатом під час подання касаційної скарги у цій справі не є обов`язковим. Більше того, скаржник сам зазначав у попередній заяві про усунення недоліків, що після бездіяльності товариства самостійно підготував касаційну скаргу. Отже, відсутність можливості оплачувати правничу допомогу не була обставиною, яка позбавляла його можливості самостійно реалізувати право на касаційне оскарження.
12.9. Верховний Суд також ураховує, що у заяві від 15 травня 2026 року скаржник пов`язував несвоєчасне повторне подання касаційної скарги насамперед із недобросовісними діями ТОВ «Амадео Право» та стверджував, що після тривалої бездіяльності товариства самостійно підготував касаційну скаргу. Після того, як Верховний Суд визнав ці причини неповажними та запропонував навести інші документально підтверджені підстави, скаржник стверджував вже на відсутність мобільного зв`язку, проблеми з КЕП, обмежений доступ до інтернету, скрутне матеріальне становище, але і ці обставини належно не підтвердив. Наведені у заяві від 15 червня 2026 року причини пропуску цього строку є неповажними.
12.10. Лише своєчасне первісне звернення з касаційною скаргою не означає, що після її повернення скаржник може повторно звернутися до суду у будь-який час. Отримавши 7 січня 2026 року копію ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги, скаржник мав діяти без невиправданого зволікання. Натомість повторно подав касаційну скаргу лише 31 березня 2026 року. Обставини, які він навів, не підтверджують, що протягом усього цього часу існували незалежні від його волі перешкоди, які унеможливили повторне звернення до суду.
12.11. З огляду на викладене скаржник після надання йому можливості вказати інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не навів об`єктивні, непереборні та документально підтверджені обставини, які перешкодили без невиправданого зволікання повторно подати касаційну скаргу після отримання 7 січня 2026 року ухвали про повернення первісної касаційної скарги.
13. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
13.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
13.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
13.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
13.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
13.5. Скаржник мав визначений законом строк для оскарження постанови апеляційного суду, поважних причин пропуску цього строку не навів. Право такого оскарження згідно з процесуальним законом обмежене, зокрема, тим строком. Це обмеження спрямоване на виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
13.6. Скаржник подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду з пропуском строку на їх касаційне оскарження. Поважних причин такого пропуску немає. Припис пункту 4 частини статті 394 є імперативним. З огляду на це обмеження на подання відповідної касаційної скарги у цивільній справі є пропорційними означеній вище правомірній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, 390, частиною третьою статті 393, пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України,
п о с т а н о в и в:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у справі за позовом Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації - про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко