УХВАЛА
20 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 757/6934/24-ц
провадження № 61-10554ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Також ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 червня
2026 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів відмовлено.
08 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2026 року.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункти 2 частини першої статті 353 ЦПК України)
Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, ухвала Печерського районного суду м. Києва
від 16 жовтня 2025 року та постанова Київського апеляційного суду від 17 червня 2026 року не підлягають касаційному оскарженню у зв`язку з відсутністю пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України у переліку оскаржуваних ухвал за пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва
від 16 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
І. А. Воробйова
М. Є. Червинська