ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
14 вересня 2026 року Справа №160/27837/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
08.09.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зінькова Інна Володимирівна звернулася через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 24.02.2022 року до 31.12.2022 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік (2481,00 грн);
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 року по 31.12.2022 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2022 року Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік (2481,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб, та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 01.01.2023 року до 19.05.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2023 року Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік (2684,00 грн);
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 року до 19.05.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2023 року Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік (2684,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб, та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 18.06.2025 року до 19.09.2025 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2025 року Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік (3028,00 грн);
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.06.2025 року до 19.09.2025 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2025 Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік (3028,00 грн) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб, та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є дії відповідача щодо щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 24.02.2022 року до 31.12.2022 року включно, з 01.01.2023 року до 19.05.2023 року включно, з 18.06.2025 року до 19.09.2025 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на відповідний календарний рік.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 року набув чинності Закон України від 01.07.2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX частину першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України було викладено у наступній редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Таким чином, шляхом внесенням до ст. 233 Кодексу законів про працю України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Виходячи з наведеного, тримісячний строк звернення до суду застосовується до правовідносин, які виникли після набрання чинності Законом №2352-IX, тобто з 20.07.2022 року.
В свою чергу суддя звертає увагу на те, що п. 1 глави ХІХ Кодексу законів про працю України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, який неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 по справі №1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, якщо особа продовжує проходити військову службу, тримісячний строк звернення до суду не застосовується.
При цьому, в матеріалах даної справи міститься витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2025 року №300, яким наказано з 19.09.2025 року виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Отже, позивача 19.09.2025 року було звільнено з військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
До суду із даною позовною заявою позивач звернувся через підсистему "Електронний суд" 08.09.2026 року.
Оскільки на момент звернення позивача до суду з цим позовом (08.09.2026 року) тримісячний строк звернення до суду вже сплинув, суддя приходить до висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог з 20.07.2022 року по 19.09.2025 року до суду, передбачений ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач у позовній заяві просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити пропущений строк, у зв`язку із тим, що позивачем не було одержано від відповідача письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Позивач зазначає, що з листа від 01.09.2026 року №1143/17180 позивачу стало відомо про порушення його прав.
Дослідивши доводи позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом слід зазначити, що 19.09.2025 року позивача було звільнено з військової служби, позивача згідно вимог чинного законодавства ознайомлено з наказом про звільнення та грошовим атестатом, доказів протилежного не надано. Відтак, суддя вважає, що тримісячний строк звернення до суду розпочався саме з моменту звільнення позивача з військової служби, а саме з 19.09.2025 року. Отримання листа від відповідача за результатами розгляду заяви позивача свідчить лише про момент початку вжиття останнім відповідних дій.
Оцінюючи наведені позивачем обгрунтування пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом слід зазначити, що такі підстави не можуть бути визнані поважними.
Отже, позовні вимоги за період з 24.02.2022 року по 19.07.2022 року не обмежувались строком звернення до суду, а позовні вимоги за період з 20.07.2022 року по 19.09.2025 року є такими, що подані із пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити йому строк для усунення недоліків позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Зінькової Інни Володимирівни про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 року по 19.09.2025 року, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку, оформлене відповідно до вимог статей 161, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в примірниках відповідно до кількості учасників справи).
Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Звернути увагу позивача, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна