ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у задоволенні клопотання
14 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/9578/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить: 1) визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 у формі листа від 23.10.2025 №18999 про відмову у звільненні солдата ОСОБА_1 з військової служби; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити солдата ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Рішенням від 09.02.2026 Закарпатський окружний адміністративний суд позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду поданого ОСОБА_1 рапорту від 20.10.2025. Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 розглянути поданий ОСОБА_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, та прийняти вмотивоване рішення. В решті позову відмовив.
Вказане рішення набрало законної сили 31 березня 2026 року.
04 вересня 2026 року позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення. Така заява аргументована тим, що на виконання судового рішення в цій справі відповідач розглянув поданий позивачем рапорт, однак повідомив, що підстави для звільнення з військової служби відсутні. Вважає, що такі висновки відповідача суперечать мотивувальній частині судового рішення.
Представник позивача просив здійснювати розгляд такої заяви у судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Отже, за загальним правилом клопотання про встановлення судового контролю розглядається в порядку письмового провадження. Представник позивача не навів жодних аргументів необхідності проведення судового засідання, тому у задоволення такого клопотання потрібно відмовити.
Розглянувши подане представником ОСОБА_1 клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, вказаною нормою КАС України передбачено безальтернативне встановлення судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у конкретному переліку справ, а саме: справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг саме за письмовою заявою заявника.
Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справах, вказаних в абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України, є наявність відповідної письмової заяви заявника.
В інших справах, які не належать до категорій справ, вказаних в абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України, з урахуванням приписів абз 1. ч. 1, ч. 5 ст. 382 КАС України передбачено саме право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто такий процесуальний механізм судового контролю застосовується судом на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, оскільки дефініція абз. 1. ч. 1, ч. 5 ст. 382 КАС України передбачає право суду на його застосування, а не обов`язок, якщо це не стосується справ, виключний перелік яких наведено в абз. 2 ч. 1ст. 382 КАС України.
Необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб`єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.04.2021 у справі 806/2594/16.
Суд враховує те, що ця адміністративна справа не належать до категорій справ, вказаних в абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України.
Відповідно до абз. 3 ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним Законом України «Про виконавче провадження».
За приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Отже, забезпечення виконання судового рішення в першу чергу повинно здійснюватися спеціально уповноваженим органом - Державною виконавчою службою України та її структурними підрозділами.
З комп`ютерної програми "Діловодства спеціалізованого суду" вбачається, що 29 квітня 2026 року Закарпатський окружний адміністративний суд видав позивачу виконавчий лист у цій справі. Будь-яких аргументів щодо пред`явлення такого виконавчого листа для примусового виконання до органів державної виконавчої служби України та неможливості забезпечити належне та ефективне виконання судового рішення в порядку Закону України «Про виконавче провадження» представник позивача не наводить.
З огляду на вищенаведене суд вважає подане в порядку ст. 382 КАС України клопотання представника ОСОБА_1 передчасним та не вбачає підстав для його задоволення.
Керуючись статтями 248, 256, 382 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя Р.О. Ващилін