КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
11 вересня 2026 року м. Київ Справа № 320/30458/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., отримавши та розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України , Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, Пенсійного фонду України, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики, сім?ї та єдності України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2022 роки у розмірі п?яти мінімальних пенсій за віком.
2. Зобов?язати Міністерство соціальної політики, сім?ї та єдності України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриманої грошової щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2022 роки у розмірі п?яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
3. Визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023, 2024 та 2025 роки у розмірі п?яти мінімальних пенсій за віком;
4. Зобов?язати Пенсійний фонд України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2023-2025 роки до Дня Незалежності України за 2023, 2024 та 2025 роки у розмірі п?яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум такої допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою суду від 03.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення виявленого недоліку, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження що свідчать про існування обставин, які об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з цим позовом у строки, визначені ст. 122 КАС України, оскільки суд, при вирішенні питання про відкриття у справі встановив, що позивач пропустив встановлений ст.122 КАС України строк для звернення до суду із цим позовом.
На виконання вказаної вище ухвали, позивач 14.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надав заяву поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказує зокрема, що тривалий час існувала правова невизначеність щодо розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій. Незважаючи на законодавчо встановлений розмір виплати, Кабінетом Міністрів України у різні роки визначався менший її розмір.
Додатково позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020, після ухвалення якого питання належного розміру допомоги стало предметом численних судових спорів та формування судової практики. У зв`язку з цим позивач вважав, що потребує визначення належного механізму захисту свого права, а державні органи мають самостійно виконувати вимоги закону та рішення Конституційного Суду без необхідності звернення кожної особи до суду.
На думку позивача, пропуск строку не був наслідком недобросовісності чи свідомого ухилення від судового захисту, а зумовлений неоднозначним правовим регулюванням, відсутністю у нього спеціальних юридичних знань та неможливістю передбачити остаточний підхід судів до вирішення цього питання. З огляду на наведене позивач просить визнати зазначені обставини об`єктивними труднощами у реалізації права на судовий захист та поновити строк звернення до суду.
Суддя, розглянувши заяву позивача, зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами.
Приписами ч. 2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст. 122 КАС України).
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Посилання позивача на правову невизначеність, зміну законодавства та формування судової практики не свідчить про наявність об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду. Наявність різної судової практики не позбавляла позивача можливості реалізувати право на судовий захист у встановлений строк.
Відсутність спеціальних юридичних знань та очікування добровільного виконання державним органом вимог законодавства є суб`єктивними обставинами та не можуть самі по собі визнаватися поважними причинами пропуску строку. Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 також не обґрунтовує пропуск строку, оскільки було ухвалене задовго до звернення позивача до суду.
Отже, позивач не навів конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, та не надав доказів їх існування.
Відповідно до вимог ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до норм п. 9 ч. 4. ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - повернути позивачеві.
3. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Войтович І. І.