КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
11 вересня 2026 року справа № 320/58492/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 06.03.2022 року по 12.05.2023 року грошового забезпечення, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06.03.2022 року по 12.05.2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом із позовною заявою до суду подано заяву про поновлення строку подання позовної заяви, в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його для захисту своїх порушених прав. Позивач зазначає, що про факт ненарахування та невиплати грошового забезпечення у належному розмірі за період з 06.03.2022 по 12.05.2023 він дізнався лише 11.10.2024 від інших військовослужбовців. Не маючи юридичної освіти, він не міг знати про зміну законодавства та розраховував на правомірність дій командування. Одразу після отримання 02.12.2024 відповіді на свою досудову заяву від відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Крім того, позивач наголошує на наявності об`єктивних обставин для поновлення строків: він є учасником бойових дій та з березня 2022 року по теперішній час безперервно проходить службу в лавах ЗСУ, беручи безпосередню участь у захисті України. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позивач вказує, що надмірний формалізм при застосуванні процесуальних строків щодо військовослужбовців в умовах воєнного стану є невиправданим обмеженням доступу до правосуддя.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
28.01.2025 через підсистему "Електронний Суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, відповідач зазначає, що відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду встановлено шестимісячний строк. У даному випадку позивачем не надано жодних належних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску цього строку.
Спираючись на приписи частин 3 та 4 статті 123, а також пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, відповідач стверджує, що якщо суд після відкриття провадження виявить факт пропуску строку або визнає наведені позивачем підстави неповажними, позовна заява підлягає залишенню без розгляду. З огляду на це відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову повністю.
Досліджуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас у вищезазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року №211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року №651).
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Водночас, суд зазначає, що постановою Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала висновок, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України, почався 01.07.2023.
Отже, тримісячний строк для звернення до суду з вимогою про стягнення недоотриманої заробітної плати (грошового забезпечення) застосовується з 01.07.2023.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Суд зауважує, що про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, а також про складові його розрахунку військовослужбовець дізнається щомісяця - під час отримання відповідних грошових виплат на свій банківський рахунок та/або шляхом ознайомлення з розрахунковими відомостями за відповідний місяць виплати.
З огляду на це, отримуючи щомісячне грошове забезпечення у період з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року, позивач мав реальну можливість та повинен був дізнатися про порушення свого права щодо застосування конкретного розміру прожиткового мінімуму при обчисленні окладів у момент здійснення відповідних виплат, але не пізніше травня 2023 року.
У застосуванні до спірних правовідносин, з урахуванням приписів статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, чинній з 19.07.2022) та частини другої статті 122 КАС України, тримісячний строк звернення до суду за захистом порушеного права за період до травня 2023 року включно розпочався 01.07.2023 та закінчився 30.09.2023.
Звернення позивача до суду з цим позовом лише 06.12.2024 свідчить про пропуск процесуального строку, а аргументи позивача про відсутність юридичної освіти, необізнаність із змінами в законодавстві, отримання інформації про порушення своїх прав від інших військовослужбовців лише у жовтні 2024 року, як і факт звернення до відповідача із заявою про перерахунок у листопаді 2024 року та отримання відповіді від відповідача 02.12.2024, не спростовують факту щомісячного отримання ним грошових виплат і не звільняють особу від обов`язку проявляти розумну обачність щодо захисту своїх прав у встановлені законом строки.
Направлення позивачем (особисто або через представника) до відповідача заяви та отримання листа не змінює моменту, з яким законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Саме такий правовий висновок щодо застосування вищенаведених норм викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2025 у справі №160/28405/24, від 21.01.2026 у справі №200/8730/24 та від 18.02.2026 у справі №400/11972/24.
У цих постановах Верховний Суд зазначив, що не заперечує того, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) також вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період. Однак зауважив, що таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення, зокрема посадового окладу та окладу за військовим званням, а також нарахованих на їх основі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за період з 06.03.2022 по 12.05.2023, з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня відповідного календарного року.
Як вже зазначалось судом, нові обмеження щодо строку звернення до суду з вимогою про стягнення недоотриманої заробітної плати (грошового забезпечення), підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли після 19.07.2022.
З доданих до позовної заяви документів вбачається, що позивач із березня 2022 року по теперішній час безперервно проходить військову службу у Збройних Силах України, з лав ЗСУ не звільнявся та зі списків особового складу не виключався.
Разом з тим, як зазначив сам позивач у заяві про поновлення строку, про порушення своїх прав щодо перерахунку грошового забезпечення він дізнався 11.10.2024 від інших військовослужбовців, після чого 11.11.2024 звернувся до відповідача із відповідною заявою про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 06.03.2022 по 12.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року.
Листом від 21.11.2024 №2/3/2/1400 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, яку позивач отримав особисто 02.12.2024 та звернувся до суду з цим позовом 06.12.2024.
Суд зазначає, що за вимогами про перерахунок грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.05.2023 стаття 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) встановлює тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивач дізнавався щомісяця при отриманні відповідних виплат на банківський рахунок, а відтак про порушення свого права щодо розрахунку окладів повинен був дізнатися не пізніше травня 2023 року.
З урахуванням продовження строків на період дії карантинних обмежень, який припинився 30.06.2023, перебіг тримісячного строку звернення до суду розпочався 01.07.2023 та закінчився 30.09.2023.
Незважаючи на це, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 06.12.2024.
Отже, позивач пропустив встановлений законодавством тримісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині вимог про обчислення та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.05.2023.
Також суд зауважує, що направлення позивачем до відповідача заяви та отримання листа не змінює моменту, з яким законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Окрім того, суд не заперечує того, що військовослужбовець вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період. Однак уважає, що таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №200/8730/24.
Посилання позивача на те, що на момент виникнення спірних правовідносин стаття 233 КЗпП України не обмежувала будь-яким строком право на звернення до суду з позовом про стягнення належних виплат, суд вважає необґрунтованими. Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX набрав чинності 19.07.2022, а відтак як станом на момент виплати грошового забезпечення за спірний період, так і на момент звернення позивача із заявою до відповідача та подання позовної заяви, діяла редакція частини першої статті 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Оскільки позивач із березня 2022 року по теперішній час продовжує проходити військову службу та з лав ЗСУ не звільнявся, правовідносини щодо виплати сум при звільненні на нього не поширюються, а строк звернення за захистом прав щодо щомісячного грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.05.2023 обчислюється за загальними правилами з моменту щомісячного отримання виплат.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що в даній заяві позивач не надав суду поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами щодо обчислення та виплати грошового забезпечення та інших виплат за період з 19.07.2022 по 12.05.2023, внаслідок чого у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду за наведених у заяві підстав слід відмовити.
Позивач наголошує на наявності об`єктивних обставин для поновлення строків: він є учасником бойових дій та з березня 2022 року по теперішній час безперервно проходить службу в лавах ЗСУ, беручи безпосередню участь у захисті України.
Суд критично оцінює зазначені доводи позивача з огляду на наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24 сформував такі висновки щодо застосування положень статей 122, 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний з призовом до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна: проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;
2) виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;
3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду;
4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;
5) обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.
При цьому, суд зауважує, що лише факт проходження військової служби особою, не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач, посилаючись на проходження військової служби не вказав, які саме обставини перешкодили зверненню до суду з вказаним позовом у визначений законом строк.
Такі висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанова від 11.09.2025 у справі №990/98/25, від 17.04.2026 у справі №620/10222/24, від 30.04.2026 у справі №240/4039/25.
Відтак, розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строку, суд дійшов висновку, що жодних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій позивачем у заяві про поновлення строку звернення не наведено, як і не було надано жодного належного доказу існування будь-яких перешкод у реалізації позивачем своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів, а відтак причини, наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду, не є поважними.
Отже, судом встановлено, що провадження в даній адміністративній справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимог, встановлених статтями 122, 160, 161 КАС України, а тому наявні підстави для залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, враховуючи виявлені недоліки, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу встановити спосіб і строк їх усунення. Роз`яснити позивачу, що у випадку усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частинами тринадцятою-п`ятнадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в :
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
2. Позовну заяву в частині позовних вимог щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.05.2023 - залишити без руху.
3. Протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав поважності пропуску цього строку та наданням відповідних доказів, в частині позовних вимог щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.05.2023.
4. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом) або телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.