КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні позову
14 вересня 2026 року Київ № 320/35889/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
в с т а н о в и в:
Державне підприємство «Українське державне аерогеодезичне підприємство» 09.09.2026 звернулось через підсистему «Електронний суд» до суду з позовом (зареєстрований 09.09.2026) до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просять:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ю-53-25 від 14.07.2026, якою Державному підприємству «Українське державне аерогеодезичне підприємство» визначено до сплати недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 762 901,54 грн.
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, яка зареєстрована 10.09.2026, яку ухвалою суду від 10.09.2026 повернуто заявнику без розгляду.
Відповідно до ухвали від 10.09.2026 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Від представника позивача 11.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду повторно надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої просять суд:
- зупинити дію вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ю-53-25 від 14.07.2026 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;
- заборонити Головному управлінню ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) вчиняти будь-які дії щодо направлення та/або передачі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-53-25 від 14.07.2026 до органів Державної виконавчої служби України або приватних виконавців для її примусового виконання.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходив із такого.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема прийматись у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У постанові від 22.12.2022 у справі № 640/31815/21 Верховний Суд виснував: Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Зміст названих норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
В обґрунтування заяви заявник зазначає про наявність реальної загрози ускладнення чи унеможливлення поновлення прав позивача, оскільки відповідач протягом 2026 року продемонстрував системну практику направлення вимог під одним і тим самим номером № Ю-53-25 до органів державної виконавчої служби для примусового стягнення. Так, на підставі вимоги від 03.04.2026 відкрито ВП № 80957592 (на суму 920 425,22 грн), а на підставі вимоги від 12.05.2026 - ВП № 81315734 (на суму 188 272,02 грн).
Невжиття заходів забезпечення позову щодо нової спірної вимоги від 14.07.2026 може стати підставою для її повторного (паралельного) направлення відповідачем на примусове виконання, попри факт судового оскарження. Це призведе до відкриття третього виконавчого провадження за аналогічним номером, накладення нових арештів на рахунки державного підприємства та безпідставного подвійного/потрійного стягнення коштів.
Стягнення суми 762901,54 грн під час судового процесу завдасть підприємству значних фінансових збитків, а подальше повернення цих коштів із бюджету у разі ухвалення рішення на користь позивача є тривалою і складною процедурою, що підтверджує неможливість швидкого поновлення прав без судового втручання на цій стадії.
Щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваної вимоги, зазначили, що ця вимога позбавлена будь-якого розрахунку та розбивки за періодами, що порушує критерій обґрунтованості індивідуального акта. Крім того, використання одного і того самого номера для трьох різних документів порушує базовий принцип правової визначеності.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вжиття заходів забезпечення позову вимагатиме фактично розглянути спір по суті, з установленням усіх фактичних обставин справи.
Таким чином, у разі забезпечення цього позову шляхом зупинення дії вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ю-53-25 від 14.07.2026 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, а також заборони Головному управлінню ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) вчиняти будь-які дії щодо направлення та/або передачі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-53-25 від 14.07.2026 до органів Державної виконавчої служби України або приватних виконавців для її примусового виконання, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
До заяви про забезпечення позову заявником не надано жодних доказів, що на підставі оскаржуваної вимоги розпочалось стягнення грошових коштів у примусовому порядку.
Суд констатує, що така обов`язкова умова для забезпечення позову, як наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Отже на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної вимоги. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваної вимоги є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, ураховуючи предмет позову, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Також суд зазначає, що всі наведені заявником обставини у позовній заяві потребують доказуванню, крім того, їх не можна вважати такими, що очевидно призведуть до заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі або свідчать про очевидність ознак протиправності оскаржуваної вимоги відповідача.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Окремо суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 2 пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, юридичні особи - боржники, самозайняті особи (які використовують найману працю фізичних осіб), на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Контроль за дотриманням встановлених законом вимог під час здійснення виплат покладається на службових осіб юридичної особи - боржника, самозайняту особу відповідно.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
1. У задоволенні заяви Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» про забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Леонтович А.М.