Справа № 420/24078/26
УХВАЛА
11 вересня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вікторія ХОМ`ЯКОВА, розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, -
ВСТАНОВИЛА:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське шляхо-будівельне управління» до Управління державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Херсонській області, АР «Крим та м. Севастополя від 26.05.2026 № ОПШ 088424 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське шляхо-будівельне управління» адміністративно господарського штрафу в розмірі 51 000,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що підставою прийняття постанови був рух транспортного засобу позивача МАН НОМЕР_1 із перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні "неподільного вантажу без відповідного дозволу". Тоді як ТТН підтверджено, що фактично перевозився вантаж - вапняк, який за своїми фізичними властивостями є виключно подільним вантажем.
Відповідно до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю (Постанова КМУ № 879), ГВК здійснюється виключно шляхом зважування на спеціально обладнаних пунктах за допомогою сертифікованих і повірених ваг. Математичний метод розрахунку ваги за документами чинним законодавством України не передбачений. Жодного інструментального чи автоматичного габаритно-вагового контролю (ГВК) за допомогою спеціалізованого обладнання Відповідачем не проводилось, Акт зважування та талон ваг Позивачу не надавались і в матеріалах справи відсутні.
10.09.2026 до суду надійшла заява представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом: зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 81819415, відкритому на підставі виконавчого документа - постанови Укртрансбезпеки від 26.05.2026 № ОПШ 088424 про накладення адміністративно-господарського штрафу, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. Позивач зазначає, що Укртрансбезпекою постанову від 26.05.2026 № ОПШ 088424 було направлено для примусового виконання до Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. В межах зазначеного виконавчого провадження виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника та здійснено примусове списання грошових коштів з рахунку Позивача у АТ "ОТП Банк" . Примусове списання коштів, яке вже розпочалося та триває, наносить позивачу значні матеріальні збитки та позбавляє фінансових ресурсів для забезпечення діяльності. У разі задоволення позову та скасування постанови Укртрансбезпеки, повернення вже списаних та перерахованих до державного бюджету коштів вимагатиме тривалої та складної процедури через органи Державного казначейства, що істотно ускладнить поновлення майнових прав позивача.
З урахуванням вимог закону, суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 640/6840/20 та від 16.01.2023 у справі № 640/1995/22.
Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідну до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Пунктом 1 частини першої стаття 26 Законом N 1404-VIII передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Підстави для зупинення вчинення виконавчих дій передбачені статтею 34 Закону № 1404-VIII. У вказаній статті взагалі відсутні норми, які б передбачали можливість зупинення вчинення виконавчих дій чи зупинення виконавчого провадження у випадку оскарження в судовому порядку, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.
За приписами частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Суд зауважує, що сам факт можливості примусового виконання оскаржуваного рішення (відкриття виконавчого провадження, арешт рахунків тощо) не є безумовною підставою для зупинення дії індивідуального акта.
Згідно з частиною 4 статті 150 КАС України подання позову та відкриття провадження у справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення. При цьому позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння непоправної шкоди його правам саме на цій стадії розгляду справи, а також не довів, що відновлення його майнових прав у разі задоволення позову буде неможливим або вимагатиме надмірних зусиль.
Разом із тим, згідно з постанов Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд відмічає, що позивачем наведено обставини необхідності вжиття заходів забезпечення позову, які на думку суду, не є достатньо обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
Суд вважає, що заявник послався лише на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, проте не врахував, що лише наявність судового спору не може бути однозначною підставою для забезпечення позову на підставі вказаних заявником обставин, а у разі вирішення спору на користь заявника по суті спору, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Суд відмічає про відсутність посилання заявника щодо реальних та актуальних наслідків на день прийняття ухвали судом обставин та доказів, що їх підтверджують для застосування підстав, визначених ст. 150 КАС України.
У такому б випадку, всі заяви про забезпечення позову, в яких наводиться ризик негативних наслідків, підлягали б задоволенню, що не узгоджується із самим інститутом забезпечення позову.
Отже, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено та документально не підтверджено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
З урахуванням зазначеного, суд звертає увагу на відсутність підстави стверджувати про очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав або інтересів позивача виконанням постанови відповідача про накладення штрафу до розгляду справи по суті, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому на переконання суду відсутні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Зупинення дії індивідуального акта суб`єкта владних повноважень як захід забезпечення позову є винятковим заходом і застосовується лише за наявності достатніх підстав, передбачених законом. У даному випадку заявник не довів сукупності обставин, які б свідчили про необхідність негайного втручання суду шляхом зупинення дії постанови.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, у зв`язку із чим у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статей 151-154, 156, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИЛА:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА