ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про закриття провадження у справі
14 вересня 2026 року м. Полтава Справа №440/908/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Молодецького Р.І., розглянувши в письмовому провадженні клопотання представника позивача про закриття провадження та стягнення судових витрат в адміністративній справі № 440/908/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку стосовно мене, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про порушення мною, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 правил військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з метою виконання покладеного на нього обов`язку, 04 червня 2025 року за допомогою мобільного додатку «Резерв+» ним було сформовано направлення № 3767576 на проходження військово-лікарської комісії при Комунальному підприємстві « 4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради імені Леоніда Куроєдова» за адресою: 36021, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Залізна, будинок 17, для визначення придатності до військової служби. Призначена дата початку військово-лікарської комісії зазначена в направленні 10 червня 2025 року, що підтверджується скріншотом з мобільного додатку «Резерв+». 10 червня 2025 року по направленню № 3767576 позивач з`явився до Комунального підприємстві « 4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради імені Леоніда Куроєдова» за адресою: 36021, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Залізна, будинок 17, однак через велику завантаженість його поставили в чергу тільки на 05 вересня 2025 року. 05 вересня 2025 року ОСОБА_1 з`явився до зазначеного місця для проходження ВЛК, де позивачу надали картку обстеження та медичного огляду, після чого він розпочав проходження військово-лікарської комісії. 17 вересня 2025 року позивачем було завершено проходження медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 та видано довідку військово - лікарської комісії № 2025-0917-1005-1139-3. Однак, 17 вересня 2025 року оновивши у мобільному додатку «Резерв+» свій військово-обліковий документ, позивач помітив відмітку «Розшукує ТЦК та СП: порушення правил військового обліку» з зазначеною причиною розшуку «Не пройшли (відмовились від проходження ВЛК)». У зв`язку з цим, 13 листопада 2025 року ОСОБА_1 було подано до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про зняття відмітки «Розшукує ТЦК та СП: порушення правил військового обліку», в якій він просив вжити заходів щодо виправлення недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та подання його у розшук. Відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 № 6/17435 від 26.11.2025 року позивача було повідомлено, що його заяву розглянуто. Вважаючи, що дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення правил військового обліку, а також звернення до Національної поліції щодо мого адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є протиправними, звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що відповідно до Пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., № 22, ст. 196 громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду". Позивач зазначає, що ним виконано вимоги законодавства щодо проходження військово-лікарської комісії, оскільки 04.06.2025 за допомогою мобільного додатку Резерв + сформував направлення № 3767576 на проходження військово-лікарської комісії при КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМТВІ « 4-А МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ПОЛТАВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ІМЕНІ ЛЕОНІДА КУРОЄДОВА» за адресою: 36021, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Залізна, будинок 17, для визначення придатності до військової служби, яке завершив 17.09.2025. Наведена вище норма закону, прямо встановлює обов`язок військовозобов`язаного саме пройти військово-лікарську комісію у визначений строк, що передбачає завершення медичного огляду та прийняття військово-лікарською комісією відповідної постанови щодо ступеня придатності до військової служби. Сам факт отримання направлення на військово-лікарську комісію (далі - ВЛК) 04.06.2025 року та подальше проходження окремих медичних обстежень не свідчать про виконання позивачем обов`язку встановленого законом, оскільки проходження ВЛК було завершено лише 17.09.2025, тобто після спливу встановленого законодавством строку. У зв`язку з невиконанням позивачем вимог законодавства, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було внесено відповідні відомості про порушення правил військового обліку та звернено повідомлення про доставлення порушника, що здійснено ІНФОРМАЦІЯ_5 у межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Доводи позивача про те, що відсутність складеної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП, є підставою для невнесення відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також для ненадсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення, є необґрунтованими з огляду на такі обставини: справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
09.02.2026 представником позивача подана до суду відповідь на відзив, в якій він зазначив, що позивач виконав покладений на нього пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" обов`язок - вчасно (04 червня 2025 року) через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста отримав направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, однак через обставини, які не залежали від нього, завершив проходження та отримав довідку військово-лікарської комісії № 2025-0917-1005-1139-3 лише 17 вересня 2025 року. У своєму відзиві на позов ІНФОРМАЦІЯ_5 не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт вчинення позивачем, ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 або 210-1 КУпАП. Зазначає, що відповідно до чинного законодавства до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться відомості про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 та 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення), а до військово-облікового документу в електронній формі - відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення. Зокрема у своєму відзиві ІНФОРМАЦІЯ_5 не надано, а ні протоколу про адміністративне правопорушення, а ні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а ні доказів неявки позивача за викликом, а ні доказів відмови позивача від проходження ВЛК. Натомість доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та формальному посиланні на строки, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої обов`язок доведення правомірності дій суб`єкта владних повноважень покладається саме на відповідача. Відповідач не довів наступного: факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення; наявності підстав для складення протоколу; обставин, які унеможливлювали складення протоколу без доставлення. За відсутності таких підстав ініціювання заходів доставлення та внесення відповідних відомостей до Реєстру є передчасним та протиправним. Таким чином, констатує представник позивача, доводи у відзиві на позовну заяву, наведені відповідачем, не є суттєвими, не мають аргументованого підтвердження і не дають підстав для висновку про те, що суд має дійти рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином, на момент звернення до суду з цим позовом між сторонами виник спір у сфері публічно-правових відносин.
27.08.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про закриття провадження та стягнення судових витрат, у якому він просить закрити провадження у справі № 440/908/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії у зв`язку з усуненням Відповідачем оскаржуваного порушення після звернення позивача до суду та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6 331 гривень, де 5000 гривень - витрати на правничу допомогу, 1 331,20 гривня - судовий збір.
В обґрунтування вищезазначеного клопотання, представник позивача зазначає, що 26 серпня 2026 року ОСОБА_1 було сформовано через мобільний додаток «Резерв+» актуальний військово-обліковий документ в електронній формі, в результаті чого після ознайомлення з його змістом було встановлено, що відомості «Розшукує ТЦК та СП: порушення правил військового обліку», які були наявні у військово-обліковому документі позивача на момент звернення до суду, станом на 26 серпня 2026 року більше не відображаються. Вказане свідчить про те, що після звернення ОСОБА_1 до суду та вже під час розгляду даної адміністративної справи наслідки оскаржуваних дій ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично були усунуті. При цьому саме наявність зазначених відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображення їх у військово-обліковому документі позивача була підставою для звернення з даним адміністративним позовом. Таким чином, станом на дату подання цього клопотання порушене право ОСОБА_1 фактично відновлено, а спірні відомості, щодо виключення яких заявлялася відповідна позовна вимога, більше не відображаються у його військово-обліковому документі.
Згідно Ордеру на надання правничої допомоги, наданим на підтвердження повноважень адвоката як представника, який доданий до позовної заяви, повноваження адвоката не обмежуються. В Договорі про надання правничої допомоги № ТА-14/09/25 від 18 вересня 2025 року його сторонами погоджено умову про те, що договором права Адвоката не обмежуються.
Клопотання представника позивача про закриття провадження та стягнення судових витрат від 27.08.2026 відповідач отримав в електронний кабінет 27.08.2026. Заперечень проти вказаного клопотання відповідач суду не надав, про підстави із яких були внесені зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру "Оберіг") суду не повідомив.
Суд розглянувши дане клопотання дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У силу пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
У постанові від 26.06.2018 у справі №800/369/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
Суд, враховуючи звернення представника позивача із заявою про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, дослідивши вказану заяву, встановивши, що позивач перебуває на обліку та є військовозобов`язаним, не перебуває у розшуку та дані уточнено вчасно (скріншот на підтвердження обставин з застосунку "Резерв+" надано до суду), доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з виправленням відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, тобто спір між сторонами відсутній.
Дії представника позивача щодо звернення із вказаним клопотанням про закриття провадження у справі не суперечать закону та не порушують чиї - небудь права, свободи або інтереси.
Таким чином провадження у 440/908/26 підлягає закриттю.
Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Вирішуючи клопотання представника позивача в частині стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI сплачена сума судового збору повертається в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи, що провадження у справі закривається у зв`язку з тим, що оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення (п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України), тому сплачений судовий збір належить повернути.
Суд зазначає, що до позовної заяви позивачем долучено платіжну інструкцію №Т522-13С0-НА7Н-8Х5Н від 28.01.2026 про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Враховуючи вищевикладене, сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає поверненню позивачу.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2021 у справі № 820/3072/18.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу ним надано ордер на надання правової допомоги серії ВІ №1364894 від 29.01.2026, Договір про надання правової (правничої) допомоги № ТА-14/09/25 від 18.09.2025, платіжну інструкцію №1.316102927.1 від 19.09.2025 про сплату 5000,00 грн., Детальний опис робіт та наданих послуг адвокатом Ткаченко А.В. по Договору № ТА-14/09/25 від 18.09.2025.
Суд враховує те, що справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі у розмірі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 47, 132, 134, 138, 139, 166, 238, 241, 243, 248, 256, 262 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Клопотання представника позивача про закриття провадження та стягнення судових витрат задовольнити.
Закрити провадження у справі № 440/908/26 за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р.І. Молодецький