Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
11 вересня 2026 року справа № 520/25452/26
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61002, код ЄДРПОУ: 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила:
- визнати протиправними бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не внесенні сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» до складу грошового забезпечення, з якого позивачу при звільненні обчислена грошова компенсація за невикористаних 87 діб основних та додаткових оплачуваних відпусток за 2023, 2024, 2025 та 2026 роки;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористаних 87 діб основних та додаткових оплачуваних відпусток за 2023, 2024, 2025 та 2026 роки, обчисливши її розмір із розміру місячного грошовою забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;
- визнати протиправними бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не внесенні до складу грошового забезпечення, з якого позивачу було обчислено матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки надбавки за стаж служби (вислуга років), надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції, премії та сум індексаціі, які нараховано позивачу у місяці, що передує місяцю, у якому прийнято рішення про виплату;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням нарахованих та виплачених сум надбавки за стаж служби (вислуга років), надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції, премії та сум індексації.
Ухвалою суду від 25.08.2026р. позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати підстави та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
01.09.2026р. представником позивачем до суду подано заяву про поновлення пропущеного строку, в якій заявник вказав, що про порушення свої прав він дізнався з листа відповідача від 11.08.2026р.
Крім того, заявник вказав, що строк звернення до суду пропущено не звини позивача, а з вини відповідача, який тривалий час не надавав відповіді на адвокатські запити в повному обсязі.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає, що наведені у ній підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду та наявність об`єктивних істотних обставин, які б перешкоджали вчасному зверненню позивача до суду, з урахуванням її обізнаності про порушення прав. Вказаних висновків подана заява не спростовує.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частинами першою та другою якими у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Керуючись висновком Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти, як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Таким чином, визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України. Направлення позивачем до відповідача заяви та отримання листа не змінює моменту, з яким законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Така правова позиція сформована в постанові Верховного Суду від 10.09.2025р. у справі № 160/28405/24.
В цій справі представником позивача у наданій до суду заяві не заперечувалося, що звернення до суду відбулось з урахуванням обізнаності про нараховані при звільненні суми, що мало місце в 2023 році.
При цьому суд ураховує, що спірні правовідносини в цій справі виникли за період нормативного регулювання нової редакції положень статті 233 КЗпП України, яка запровадила тримісячний строк звернення до суду, який обраховується з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Вищевикладене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2025р. по справі №460/21394/23, в якій Судова палата зазначає наступне:
" вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції);
у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.".
Крім того, у зазначеній постанові від 21.03.2025р. по справі №460/21394/23 Судова палата також указала не те, що:
"початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні)".
Таким чином, позивачкою пропущено тримісячний строк звернення до суду, оскільки за доводами позовної заяви позивачка звільнена зі служби в Національній поліції з 11.05.2026р., а до суду позивачка звернулася до суду 17.08.2026р.
Доводи поданої представником позивача до суду заяви, вказаних висновків не спростовують, а звернення з численними адвокатськими запитами не змінює момент, з якого позивач повинен був усвідомлювати порушення своїх прав.
Крім того , суд зауважує, що до спірних правовідносин не застосовується ч. 1 ст. 233 КЗпП України, а рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 не впливає на вказані правовідносини.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.01.2025р. у справі №160/28752/23, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом при розгляді даної справи.
Крім того, суд зауважує, що позивач не навів достатніх та обґрунтованих підстав пропуску строку, навіть після 11.08.2026 (дата з якою позивач пов?язує початок перебігу строку), оскільки відсутні підстави вважати поважними причинами пропуску строку, звернення до відповідача з адвокатськими запитами для досудового врегулювання спору, враховуючи, що факт звернення до відповідача із заявою щодо досудового врегулювання спору не змінює момент, з якого у позивача виникло право на звернення до суду із цим позовом.
Водночас, суд вважає, що законом не передбачено обов?язкового досудового врегулювання подібних спорів, тому звернення до відповідача не може бути поважною підставою для поновлення строку на звернення до суду.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що пасивна поведінка позивача у реалізації своїх прав, є результатом виключно його власного волевиявлення та ставлення до своїх процесуальних прав, а не наслідком об?єктивних непереборних обставин, які можуть бути поважною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Щодо доводів про звернення позивача за правовою допомогою, суд звертає увагу, що в даній справі не досліджується питання дотримання строку звернення позивача за правовою допомогою, а натомість досліджується питання дотримання строку звернення до суду, що не тотожнім.
Суд потворно зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Позивач мав дотриматися принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Представником позивача не наведено жодних поважних підстав, які об`єктивно заважали позивачу, з урахуванням обізнаності про порушення свого права, звернутися за правовою допомогою у розумний строк.
Таким чином, доводи представника позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду є неповажними.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.5, 123, 169, 248, 256 293, 295, 297 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Визнати підстави для поновлення строку звернення до суду неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Д.В. Григоров