Справа № 442/6226/26
Провадження № 2/442/2547/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Хомика А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість в сумі 11187,07 грн.
17.08.2026 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.
26.08.2026 представник позивача подав заяву через систему «Електронний суд» про відмову від позову та закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Заява обґрунтована тим, що у зв`язку із добровільним погашенням боргу відповідачем і відсутністю з боку позивача претензій до нього, сторона позивача відмовляється від позову. Наслідки відмови від позову та наслідки закриття провадження у справі, які передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України позивачу відомі та зрозумілі.
Також представник позивача просить вирішити питання про повернення позивачу сплаченого судового збору у справі № 442/6226/26.
Вивчивши зміст заяви позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі, суд дійшов такого висновку.
У силу принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Отже, суд не може заставляти учасника процесу діяти процесуально якимось іншим чином, ніж поступає цей учасник процесу.
На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 369/7426/24, провадження № 61-780св26.
Закриття провадження у справі - це форма завершення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Згідно із пунктом першим частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу , позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Виходячи з положень частин першої-третьої, п`ятої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявлення позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз`яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 14 вересня 2020 року у справі № 520/13115/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 2-5015/10, від 02 лютого 2022 року у справі № 538/1818/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 138/2763/20 та інших.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що представник Акціонерного Товариства «Універсал Банк» - Мєшнік К.І., діючи в межах повноважень та в інтересах позивача, подав заяву про відмову від позову, у зв`язку зі сплатою відповідачем заборгованості, яка є предметом позову.
При визначених обставинах відмова позивача від позову не протирічить закону, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, тому наявні підстави прийняти у позивача відмову від позову, що є підставою для закриття провадження у справі.
Підстав для неприйняття відмови від позовних вимог судом не встановлено.
Судом роз`яснюється, що за правилом частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Щодо вирішення питання про повернення судового збору
Порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду передбачений у статті 142 ЦПК України.
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (частина перша статті 142 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Тлумачення частини третьої 142 ЦПК України свідчить про те, що суд може покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу понесені ним витрати лише в тому разі, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України) внаслідок задоволення відповідачем його вимог після пред`явлення позову.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 06 травня 2026 року у справі № 726/2253/25 (провадження № 61-13391св25).
З урахуванням частини третьої статті 142 ЦПК України, оскільки позивач відмовився від позову у зв`язку із добровільною сплатою відповідачем заборгованості, а предметом позову було саме стягнення заборгованості, тому у цій справі наявні правові підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.
Верховний Суд наголошує, що вирішення питання про відшкодування понесених позивачем судових витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття. У позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем (див.: постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 березня 2026 у справі № 917/1161/25).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2026 року у справі № № 345/5838/25 сформовано правовий висновок «якщо позивач відмовляється від позову у зв`язку з добровільним задоволенням відповідачем заявлених вимог після відкриття провадження у справі, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі. Поєднання різних механізмів відшкодування судового збору (часткове повернення з бюджету та часткове стягнення з відповідача) є процесуально неприпустимим, оскільки ці підстави є взаємовиключними».
З огляду на викладене, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3328,00 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення № 58687022608 від 07 липня 2026 року.
Керуючись статями 13, 137, 141, 142,206, 211, 223, 255, 256, 261, 353-355 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в:
Прийняти відмову Акціонерного товариства «Універсал Банк» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (реквізити для повернення: ІВАN: НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 21133352, МФО:322001, Одержувач: АТ «Універсал Банк») 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).
Повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.П. Хомик