КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
___________________________________
Справа № 752/13187/25
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/15424/2026
У Х В А Л А
8 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Оверчука Дмитра Михайловича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» про визнання припиненими зобов`язання за договором,
установив:
рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Повний текст рішення складено 23 липня 2025 року.
На вказане рішення суду 27 липня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Оверчук Д.М. подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
28 липня 2026 року матеріали справи витребуванні з Голосіївського районного суду міста Києва.
Матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду 12 серпня 2026 року.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Оверчук Д.М. просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на те, що повний текст рішення було надіслано на його електронну адресу лише 9 липня 2026 року.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Оверчук Д.М. також зазначає, що за офіційними даними картки ЄДРСР рішення надіслано судом до реєстру 8 липня 2026 року, зареєстровано 9 липня 2026 року, загальний доступ забезпечено 10 липня 2026 року.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів зазначає про наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист.
Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення
відповідних процесуальних питань.
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм
процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц.
Частиною 1 статті 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що рішення ухвалено судом 23 липня 2025 року за
відсутності учасників справи. У резолютивній частині рішення зазначено, що повний текст рішення складено 23 липня 2025 року.
Отже, строк на апеляційне оскарження рішення суду закінчився 25 серпня 2025 року.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Виходячи зі змісту статті 354 ЦПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Водночас поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відносити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Тобто поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом суду, яке він реалізує, лише встановивши об`єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі стосовно доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
З матеріалів справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Оверчука Д.М. 29 травня 2025 року звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва із позовною заявою про визнання припиненими зобов`язання сторін.
Ухвалою судді від 11 червня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання на 23 липня 2025 року.
23 липня 2025 року адвокат Оверчук Д.М. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його та позивачки (с.с.56).
Отже, представник позивачки - адвокат Оверчук Д.М. був обізнаний про дату судового розгляду, а відтак позивачка також є особою повідомленою про розгляд справи.
Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 зазначив, «що особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження.»
Доводи представника позивачки - адвоката Оверчука Д.М. про те, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, оскільки електронну копію рішення він отримав 9 липня 2026 року, не можуть бути підставою для поновлення присічного річного строку, встановленого частиною другою статті 358 ЦПК України.
У рішенні суду зазначено, що його повний текст складено 23 липня 2025 року.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень рішення надіслано до реєстру 8 липня 2026 року, забезпечено надання загального доступу 10 липня 2026 року.
Верховний Суд у постанові від 4 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 звертав увагу, «що законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК України не визначив, що під час її застосування має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень». Зазначав, «що відсутність у рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.»
Колегія суддів зазначає, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами (постанова Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 336/10821/21).
Будь-яких доказів того, що позивачка намагалася дізнатись про результат розгляду її позовної заяви та отримати копію судового рішення у своїй справі, як і докази поважних причин, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою у матеріалах справи відсутні.
Також апеляційна скарга не містить обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для не застосування положень частини 2 статті 358 ЦПК України у даній справі не встановлені.
Враховуючи, що представник ОСОБА_1 - адвокат Оверчук Д.М. подав апеляційну скаргу на рішення суду після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, позивачка та її представник були обізнані про судовий розгляд та рішення суду, будь-яких обставин непереборної сили, що завадило йому подати апеляційну скаргу у строки, визначені ЦПК України, представником позивачки не зазначено, колегія суддів відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ч. 2 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Оверчука Дмитра Михайловича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» про визнання припиненими зобов`язання за договором.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук