КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/16145/2026
У Х В А Л А
м. Київ Справа № 759/10635/23
14 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кафідової О.В.
суддів: Оніщука М.І.
Шебуєвої В.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року, постановлене під головуванням судді Твердохліб Ю.О., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню частково у цивільній справі № 759/10635/23 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби, головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській області, Луганської Обласної прокуратури про компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури, -
в с т а н о в и в:
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року заяву заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково, задоволено частково.
Визнано виконавчий лист, таким, що не підлягає виконанню частково, виданий Святошинським районним судом міста Києва 14.01.2025 року у цивільній справі № 759/10635/23, в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 900 000,00 грн та зазначити нову, зменшену суму, відповідно до Постанови Верховного Суду від 12.11.2025 року, про стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок.
Зобов`язано Державну казначейську службу України повернути до Святошинського районного суду міста Києва виконавчий лист, виданий 14.01.2025 року у справі № 759/10635/23 для приведення його у відповідність до постанови Верховного Суду від 12.11.2025 року.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 13 серпня 2026 року заявник ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, в якій просить змінити зміст резолютивної частини ухвали суду першої інстанції від 10.06.2026 шляхом виключення висновку суду щодо зобов'язання Державної казначейської служби України повернути до Святошинського районного суду міста Києва виконавчий лист, виданий 14.01.2025 у справі № 759/10635/23.
Також в апеляційній скарзі просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити строк.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2026 року, апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року, залишено без руху для подання на адресу Київського апеляційного суду: нової редакції апеляційної скарги, в якій зазначити всіх учасників справи, та докази направлення іншим учасникам справи копії апеляційної скарги листом з описом вкладення (засобами поштового зв`язку чи у електронному вигляді з використанням офіційних електронних адрес учасників справи) та обґрунтованої заяви про поновлення, визначеного в ст. 354 ЦПК України, п'ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року.
Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз`яснено, що у разі не виконання вимог даної ухвали у визначений строк, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
10 вересня 2026 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 08 вересня 2026 року заявник ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду нову редакцію апеляційної скарги, в якій зазначив всіх учасників справи, крім того в поданій апеляційній скарзі просив визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог заяви зазначив, що копію оскаржуваної ухвали було доставлено до його електронного кабінету 11 червня 2026 року. Також зазначив, що перебуває у трудових відносинах з АТ «Запоріжжяобленерго» - оператором системи розподілу електричної енергії на території Запорізької області, а характер та місце роботи зумовлюють його постійне перебування у м. Запоріжжі.
Апелянт посилається на те, що м. Запоріжжя віднесено до територій можливих бойових дій, а у зв`язку із систематичними ракетними та безпілотними ударами по об`єктах енергетики, застосуванням аварійних відключень електроенергії, відсутністю доступу до мережі Інтернет та систематичними повітряними тривогами він був позбавлений можливості своєчасно сформувати та подати апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд».
На думку апелянта, наведені обставини мали об`єктивний і непереборний характер, не залежали від його волі та створили істотні перешкоди для своєчасного звернення з апеляційною скаргою.
Дослідивши доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та надані на їх підтвердження матеріали, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними можуть бути визнані такі причини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка пропустила процесуальний строк, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії, існування яких підтверджено належними доказами.
З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2026 року Святошинським районним судом м. Києва було постановлено ухвалу.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу, який міститься в матеріалах справи та згідно якої документ в електронному вигляді «Ухвала» від 10.06.26 по справі № 759/10635/23 була надіслана одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет та доставлено 11.06.2026 о 22:37:15.
Апеляційна скарга була подана скаржником лише 13 серпня 2026 року, тобто, з пропуском строку для подання апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними можуть бути визнані такі причини, які є об`єктивними, не залежать від волевиявлення особи та створювали реальні й істотні перешкоди для вчинення процесуальної дії у встановлений законом строк.
Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 344/19707/23 зазначив, що при вирішенні питання про поновлення строку суд повинен оцінювати причини пропуску з позицій їх розумності, об`єктивності та непереборності. Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії для дотримання вимог процесуального закону.
У цій же постанові Верховний Суд погодився з відмовою у відкритті апеляційного провадження та зазначив, що посилання на запровадження воєнного стану, активні бойові дії та відключення електроенергії самі по собі не свідчать про поважність причин пропуску процесуального строку. Значення мають конкретні обставини, спричинені воєнним станом, які фактично унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії протягом установленого строку.
Оцінюючи наведені ОСОБА_1 обставини, суд враховує, що перебування апелянта у трудових відносинах з підприємством критичної інфраструктури, його перебування у м. Запоріжжі, оголошення повітряних тривог та застосування обмежень електропостачання могли об`єктивно ускладнювати повсякденну діяльність апелянта.
Разом із тим заявником не наведено конкретних обставин щодо дат, тривалості та безперервності відсутності електропостачання або доступу до мережі Інтернет, які б свідчили про об`єктивну неможливість подання апеляційної скарги протягом усього періоду з моменту спливу встановленого законом строку до 13 серпня 2026 року.
Сам факт перебування особи у населеному пункті, віднесеному до території можливих бойових дій, без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між конкретними наслідками воєнних дій та неможливістю своєчасного вчинення процесуальної дії не може автоматично свідчити про поважність причин пропуску строку.
Крім того, суд не може погодитися з твердженням заявника про те, що у зв`язку з наявністю зареєстрованого електронного кабінету єдиним доступним для нього способом подання апеляційної скарги було її подання через підсистему «Електронний суд».
Частиною восьмою статті 14 ЦПК України прямо встановлено, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Отже, навіть тимчасова неможливість використання електронного кабінету через перебої з електропостачанням або доступом до мережі Інтернет сама по собі не свідчить про відсутність у заявника будь-якої можливості реалізувати право на апеляційне оскарження іншим передбаченим процесуальним законом способом.
Посилання заявника на те, що встановлений частиною другою статті 358 ЦПК України річний строк не сплив, також не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Частина друга статті 358 ЦПК України встановлює граничний строк, після спливу якого відкриття апеляційного провадження, за визначеними законом винятками, не допускається незалежно від поважності причин пропуску. Водночас ця норма не скасовує встановленого статтею 354 ЦПК України п`ятнадцятиденного строку на оскарження ухвали та не звільняє особу від обов`язку обґрунтувати поважність причин його пропуску.
За таких обставин наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження не підтверджують наявності об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги, а тому не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до ч. 3 ст. 357 ЦПК України, якщо апеляційну скаргу подано після закінчення строків, установлених ст. 354 цього Кодексу, і підстави для поновлення строку визнано неповажними, апеляційна скарга залишається без руху з наданням особі можливості зазначити інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 4 ст. 357 ЦПК України, якщо вказані особою підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника відповідача, слід відмовити.
Керуючись ст. 354,357,358 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року, постановлене під головуванням судді Твердохліб Ю.О., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню частково у цивільній справі № 759/10635/23 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби, головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській області, Луганської Обласної прокуратури про компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: