"14" вересня 2026 р. Справа № 367/6636/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2026 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей з 2 000 грн. до 8 000 грн. на одну особу щомісячно, стягувати аліменти щомісячно до досягнення дітьми повноліття та покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 05.08.2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області, матеріали справи надійшли до суду 04.09.2026 року.
Вивчивши матеріали зазначеної позовної заяви, судом встановлено, що зазначена позовна заява не в повному обсязі відповідає вимогам закону:
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України - суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо. Також, від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується. Вже на стадії пред`явлення позову позивач повинен довести певне коло фактів, що мають процесуальне значення, мається на увазі доведення фактів наявності передумов права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України - позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, позивачка зазначала, що на підставі відповідного судового рішення з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 2 000 грн. щомісячно. В додатках до позову вказано: копія рішення суду/виконавчого документу про стягнення аліментів.
Разом із тим, на підтвердження зазначених обставин позивачкою до позовної заяви не долучено копії судового рішення, на підставі якого з відповідача стягуються аліменти, а також інших документів, які б підтверджували правову підставу, дату та встановлений судом розмір аліментів. Відсутність копії відповідного судового рішення позбавляє суд можливості належним чином перевірити наведені позивачкою обставини та встановити первісний розмір аліментів, який є необхідним для вирішення питання щодо його подальшої зміни.
Суд звертає увагу, що саме на позивачку як особу, яка звертається до суду з вимогою про збільшення розміру аліментів, покладається обов`язок зазначити обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, та надати належні й допустимі докази на їх підтвердження.
При цьому, у разі відсутності у позивачки зазначеного судового рішення або неможливості самостійно отримати його копію, вона не позбавлена права звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування такого доказу в порядку, передбаченому ст. 84 ЦПК України, зазначивши обставини, які перешкоджають самостійному отриманню доказу, та обґрунтувавши необхідність його витребування для правильного вирішення спору.
Крім того, в порушення п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачкою не зазначено, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Також, зі змісту позову (розділу додатки) слідує, що позивачкою до позову додано копія її паспорту та РНОКПП, в той же час зазначені документи до позову не додано.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суддя звертає увагу, що прецедент на практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України» (п. 27), від 30.05.2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (п. 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Крім того необхідно врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у п. 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Залишення вказаної позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачці у доступі до правосуддя, після усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На підставі вищевикладеного, позовна заява в порядку ст. 185 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для виправлення недоліків.
Керуючись ст. ст. 175-176, 185 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів- залишити без руху.
Надати позивачці для усунення зазначених в цій ухвалі суду недоліків строк тривалістю десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз`яснити позивачці, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали надіслати позивачці.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя О.П. Дьоміна