ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/12101/24
УХВАЛА
14 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в у Київській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позов задоволено повністю:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2022, з 01.03.2023;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію, без обмеження її максимального розміру починаючи з урахуванням щорічної індексації, починаючи з 01.03.2022, з 01.03.2023;
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 установити та виплачувати з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2 000 грн до призначеної пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження максимального розміру пенсії;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області установити та виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2 000 грн до призначеної пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження максимального розміру пенсії.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, яка мотивована тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 замінено сторону у виконавчому провадженні з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Водночас, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) 20.01.2026 подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху, оскільки апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні причини його пропуску поважними визнані не були.
Судом надано строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали, яку було отримано відповідачем в електронному кабінеті 03.02.2026 о 09:20, тобто у розумінні ч. 6 ст. 251 КАС України 03.02.2026.
На виконання вимог цієї ухвали апелянтом до суду апеляційної інстанції направлено клопотання, в якому останній просить визнати поважними причини пропуску строку для подання апеляційної скарги та поновити його. Указане клопотання обґрунтоване тим, що із введенням воєнного стану, повітряними тривогами, перебоями з енергопостачанням та ракетними обстрілами суттєво ускладнилося дотримання процесуальних строків.
У зв`язку з тривалу відсутність судді-доповідача Кучми А.Ю. у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на підставі рішення зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 справу передано на повторний автоматизований розподіл, за наслідками якого її було передано для розгляду судді-доповідачу Файдюку В.В., суддям Аліменку В.О. та Безименній Н.В.
З огляду на викладене, прийнявши справу до свого провадження, суд, надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, вважає за необхідне зазначити таке.
Як було встановлено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, рішення суду першої інстанції ухвалено 28.04.2025 та отримано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області в електронному кабінеті 29.04.2025 о 02:34, тобто у розумінні положень ч. 6 ст. 251 КАС України 29.04.2025. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги було 29.05.2025. Проте апеляційну скаргу, датовану 13.01.2026, направлено до суду апеляційної інстанції 20.01.2026, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
При цьому колегією суддів враховується, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 первісним відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не оскаржувалося, а відтак набрало законної сили 28.05.2025.
Подальша ж заміна боржника у виконавчому провадженні з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, на переконання колегії суддів, не породжує в останнього право на апеляційний перегляд рішення суду по суті спору поза межами встановлених КАС України процесуальних строків. Наведений вище висновок узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», за яким для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у цьому випадку до спірних правовідносин застосовуються загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження, визначені ст. 295 КАС України.
З огляду на викладене, надаючи оцінку заявленому відповідачем клопотанню по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 у справі № 717/314/22, вказав, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, виключно подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути підставою для його поновлення без зазначення обставин, які, на переконання заявника, є поважними для прийняття такого процесуального рішення, що, у свою чергу, мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Доводи апелянта про введення воєнного стану в Україні в якості неможливості своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення судом оцінюється критично, оскільки, саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб`єкту владних повноважень, а доказів, що такий правовий режим та пов`язані з ним наслідки перешкоджали своєчасно подати апеляційну скаргу, відповідачем не надано.
З аналогічних підстав судом відхиляється посилання ГУ ПФ в м. Києві на обстріли, повітряні тривоги, відключення електроенергії тощо в якості підстав для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган Пенсійного фонду України зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ПФ в м. Києві строку на апеляційне оскарження рішення від 28.04.2025. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Указана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.12.2021 у справі № 620/4510/20.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.
Керуючись ст. ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Прийняти справу №320/12101/24 до свого провадження.
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в у Київській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Повернути апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді В.О. Аліменко
Н.В. Безименна