У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 120/5052/25
14 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д. Сушка О.О. , перевіривши матеріали апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Оскільки апеляційна скарга не відповідала вимогам, що встановлені до неї процесуальним законом, тому ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року таку скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків шляхом: 1) звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із наведенням підстав для його поновлення, 2) надання документа про сплату судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою в розмірі 1453,44 гривень.
11 вересня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року. У такій заяві зазначено, що вперше з апеляційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року військова частина зверталася до апеляційного суду ще 29 липня 2026 року, тобто в межах встановленого процесуальним законом строку. Проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, а ухвалою від 24 серпня 2026 року - повернуто скаржнику у зв`язку з несплатою судового збору. Апелянт стверджує, що з дня повернення апеляційної скарги до дня подання цієї заяви військовою частиною НОМЕР_1 вживалися заходи щодо оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року, що свідчить про намір скористатися правом на доступ до правосуддя. Водночас можливість сплати судового збору не залежить від волевиявлення військової частини НОМЕР_1 , оскільки апелянт є бюджетною установою і повністю фінансується за рахунок державного бюджету. Кошти на рахунки військової частини НОМЕР_1 надходять безпосередньо від фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому з метою сплати судового збору за подання апеляційної скарги військовою частиною НОМЕР_1 до вищестоящого органу направлено заявку на виділення додаткових коштів. Проте наразі кошти в необхідному розмірі на рахунок військової частини так і не надійшли, що унеможливлює виконання ухвали суду від 01 вересня 2026 року про сплату судового збору. Таким чином, представник апелянта переконує, що неусунення недоліків апеляційної скарги, що виявилось у несплаті судового збору, є тією обставиною, яка не залежить від волевиявлення військової частини НОМЕР_1 . З огляду на викладене апелянт просить суд поновити військовій частині НОМЕР_1 строк на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року.
Крім того, апелянт просить продовжити строк, наданий судом, для усунення недоліків апеляційної скарги, посилаючись при цьому на неможливість своєчасного подання документів, що підтверджують сплату судового збору, та необхідність додаткового часу для виконання вимог ухвали суду.
Розглянувши заяву апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та ознайомившись із наданими ним матеріалами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
За приписами статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Так, оскаржуване судове рішення ухвалено судом першої інстанції в порядку письмового провадження 01 липня 2026 року.
Враховуючи зазначене, останнім днем подання апеляційної скарги на таке судове рішення є 31 липня 2026 року.
Копія оскаржуваного рішення отримана апелянтом 01 липня 2026 року о 22 год. 46 хв., що підтверджується відомостями з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Водночас апеляційна скарга сформована у системі "Електронний суд" 26 серпня 2026 року та зареєстрована в Сьомому апеляційному адміністративному суді 31 серпня 2026 року, тобто з пропуском строку на її подання.
Крім того, колегія суддів враховує той факт, що військовою частиною НОМЕР_1 вперше подавалася апеляційна скарга на оскаржуване рішення в межах строку на апеляційне оскарження.
Проте, встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, апеляційний суд ухвалою від 04 серпня 2026 року таку скаргу військової частини НОМЕР_1 залишив без руху та запропонував у десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги у спосіб надання оригіналу документа про сплату судового збору.
Надалі ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року задоволено заяву військової частини НОМЕР_1 та продовжено останній строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Іншою ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Цією ж ухвалою апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року повернуто особі, яка її подала.
Апеляційна скарга повторно подана відповідачем 31 серпня 2026 року (в системі "Електронний суд" таку сформовано 26 серпня 2026 року), тобто із пропуском строку на її подання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" зауважено, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи та органи місцевого самоврядування загалом зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. У свою чергу, дотримання вимог КАС України щодо належного оформлення апеляційних скарг залежить виключно від особи, яка подає апеляційну скаргу. До того ж, право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною пропуску цього строку (зокрема постанови від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21 та інші).
Відтак обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати. Відповідач як суб`єкт владних повноважень має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, а тому наведені ним обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.
Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21.
Повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Окрім того, та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність в особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що недопущення тривалого зволікання із поданням повторної апеляційної скарги та належне усунення недоліків, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, може свідчити про добросовісне користування апелянтом своїми процесуальними правами та бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Водночас у цій справі апелянтом не усунуто недолік, який був підставою для повернення попередньої апеляційної скарги, а саме не надано доказу сплати судового збору і за подання цієї апеляційної скарги, що свідчить про відсутність належної процесуальної поведінки та вжиття всіх залежних від нього заходів для реалізації права на апеляційне оскарження.
За таких обставин підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, які зумовили повернення первісної апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 , були пов`язані виключно з неналежним їх оформленням, і не були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Загалом же, виходячи із дати ухвалення оскаржуваного рішення (01 липня 2026 року) до дати звернення відповідача з цією апеляційною скаргою (31 серпня 2026 року) минуло близько двох місяців, а тому твердження апелянта про реалізацію ним свого права на апеляційне оскарження без зайвих зволікань є явно перебільшеним.
Насамкінець, апелянт так і не усунув недоліки апеляційної скарги та не надав суду доказ сплати судового збору заподання апеляційної скарги.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а наведені ним причини пропуску строку апеляційного оскарження не є поважними, тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року.
Крім того, суд не знаходить підстав для чергового продовження апелянту строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки в межах цієї справи такий строк вже продовжувався, а апелянтом не усувалися недоліки у встановлений судом строк.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи зазначене, оскільки наведені апелянтом причини для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 248, 298, 299 КАС України,
УХВАЛИВ:
Заяву апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та про продовження строку на усунення недоліків залишити без задоволення.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Копію ухвали також надіслати іншому учаснику справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.