УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа №140/3155/26
адміністративне провадження № К/990/41888/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Васильєва І. А., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі № 140/3155/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕНСО» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕНСО» звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205150/2026/000001/2 від 20 січня 2026 року, № UA205150/2026/000002/2 від 20 січня 2026 року.
Ухвалою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 20 січня 2026 року № UA205150/2026/000001/2 та № UA205150/2026/000002/2.
Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕНСО» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 5430 (п`ять тисяч чотириста тридцять) гривень 60 копійок.
29 травня 2026 року до суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕНСО» про винесення додаткового рішення щодо судових витрат, зокрема, витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року, залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕНСО» про винесення додаткового рішення щодо судових витрат задоволено частково.
Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕНСО» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень.
В задоволенні решти заяви відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Додаткові рішення є невід`ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті.
Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження додаткових рішень, слід застосовувати такий же критерій.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Волинської митниці Держмитслужби на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі № 140/3155/26.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. А. Васильєва
О. О. Шишов