УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа №580/1509/26
адміністративне провадження № К/990/41037/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі №580/1509/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Черкаській області щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період дії воєнного стану» (далі - Постанова № 1778) при нарахуванні та виплаті пенсії позивача;
- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1778, з урахуванням раніше проведених виплат.
Розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.03.2026, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026, позов задоволено.
На адресу Верховного Суду 02.09.2026 надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Черкаській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.03.2026, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Також заявник касаційної скарги зазначає, що справа має виняткове значення для нього.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Касаційна скарга подана на судові рішення, які можуть бути оскаржені згідно із частиною 1 статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо, зокрема, справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України).
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
В обґрунтування права на касаційне оскарження відповідач зазначає про наявність обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що справа має для нього виняткове значення, оскільки оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить.
Отже, доводи скаржника, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, є необґрунтованими.
Інші зазначені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у цій справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Крім цього, підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
При цьому Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Разом з цим, оскільки відповідач не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок має бути висловлений у цій справі та які відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи, які можливо, на думку скаржника, мають певну своєрідність, посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України є безпідставне.
Отже, скаржником не доведено наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що Верховним Судом викладено правову позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 17.06.2026 у справі №580/1002/26, де суд касаційної інстанції зазначив, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень статті 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови №1778, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статті 46 Конституції України.
Також слід зазначити, що Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, 20.07.2022 у справі №340/2476/21, 25.07.2022 у справі №580/3451/21, 30.08.2022 у справі №440/994/20, 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших касаційний суд дійшов висновку, що у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо неправильного застосування вищевказаних норм судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо вказаних відповідачем норм, за обставин, установлених судом саме у цій справі.
Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі №580/1509/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін