УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 360/2496/25
адміністративне провадження № К/990/40814/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Кавецького Олега Ярославовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 360/2496/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо постановки на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 видалити інформацію із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про постановку на облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 та внести відомості про виключення його з військового обліку на підставі рішення військово-лікарської комісії від 25 квітня 2023 року про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за 39 А графи ІІ Розкладу хвороб Наказу МОУ № 402-08;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 на підставі рішення військово-лікарської комісії від 25 квітня 2023 року про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за 39 А графи ІІ Розкладу хвороб Наказу МОУ № 402-08;
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2026 року касаційну скаргу Кавецького Олега Ярославовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 360/2496/25 повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
До Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Кавецького Олега Ярославовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 360/2496/25.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Верховний Суд звертає увагу, що наведення у касаційній скарзі доводів про неправильність висновків судів попередніх інстанцій саме по собі не є належним викладенням передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження. Скаржник повинен не лише висловити незгоду із застосуванням судами норм матеріального чи процесуального права, а й чітко визначити передбачену законом підставу касаційного оскарження та належним чином обґрунтувати її у взаємозв`язку з конкретною нормою права, висновками суду апеляційної інстанції та, залежно від заявленої підстави, відповідною практикою Верховного Суду.
Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, який скаржник окремо виділяє у тексті касаційної скарги як підставу касаційного оскарження, він зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Водночас зі змісту касаційної скарги не вбачається, яку саме конкретну норму матеріального чи процесуального права скаржник визначає як таку, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, яке саме питання її застосування потребує вирішення судом касаційної інстанції та який зміст правового висновку, на думку скаржника, має бути сформований Верховним Судом.
Саме по собі твердження про відсутність усталеної судової практики, існування різних підходів судів до вирішення подібних спорів або необхідність забезпечення єдності правозастосування не замінює належного обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Для її належного викладення скаржник повинен визначити конкретну норму права, яка застосована судами у спірних правовідносинах, сформулювати правове питання щодо її застосування, яке залишилося невирішеним у практиці Верховного Суду, та викласти власне бачення того, яким має бути відповідний правовий висновок.
Натомість у подальшому скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 280/2880/24 та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували викладений у ній висновок про відмінність правових наслідків зняття та виключення особи з військового обліку, зокрема про втрату статусу військовозобов`язаного особою, яка підлягає виключенню з військового обліку.
Такі доводи за своїм змістом можуть відповідати іншій підставі касаційного оскарження - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Проте скаржник не пов`язує наведене посилання на постанову Верховного Суду саме з цією підставою касаційного оскарження та не викладає необхідних для її перевірки елементів.
Зокрема, у касаційній скарзі не зазначено, яку саме норму права суд апеляційної інстанції застосував без урахування відповідного висновку Верховного Суду, не наведено належного обґрунтування подібності правовідносин у справі № 280/2880/24 та у цій справі, а також не показано, який конкретний висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування цієї норми суперечить висновку Верховного Суду.
Фактично скаржник обмежується цитуванням окремого правового висновку Верховного Суду та твердженням про те, що, оскільки у тимчасовому посвідченні позивача міститься відмітка про виключення його з військового обліку, суди попередніх інстанцій повинні були застосувати цей висновок до спірних правовідносин. Однак таке зіставлення фактичних обставин справи з окремим висновком Верховного Суду без визначення конкретної норми права, щодо застосування якої цей висновок сформовано, та без обґрунтування подібності правовідносин не відповідає вимогам пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд наголошує, що саме по собі посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду, цитування викладених у них правових позицій або твердження про їх неврахування судами попередніх інстанцій, без визначення у взаємозв`язку з таким посиланням конкретного пункту частини четвертої статті 328 КАС України та без наведення передбаченого відповідною підставою обґрунтування, не може вважатися належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Кожна із передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження має самостійний зміст та потребує окремого обґрунтування. Тому наведення у тексті касаційної скарги посилань на відсутність висновку Верховного Суду, а в іншій її частині - на неврахування наявних висновків Верховного Суду, без чіткого розмежування цих підстав та без виконання вимог щодо обґрунтування кожної з них не дає можливості суду касаційної інстанції встановити, з якої саме передбаченої законом підстави оскаржуються судові рішення та визначити межі їх касаційного перегляду.
Отже, наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про належне викладення передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Кавецького Олега Ярославовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 360/2496/25 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін