УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа №240/619/25
адміністративне провадження №К/990/38503/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І. В.,
суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 240/619/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства внутрішніх справ України у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства внутрішніх справ України нарахувати та виплатити у встановленому чинним законодавством України порядку компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати";
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства внутрішніх справ України щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства внутрішніх справ України нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року в сумі 244252,16 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства внутрішніх справ України щодо непроведення своєчасного повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 жовтня 2024 року по 14 листопада 2024 року в сумі 104 629,03 грн.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства внутрішніх справ України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 17 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 17 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства внутрішніх справ України щодо непроведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Міністерства внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 жовтня 2024 року по 14 листопада 2024 року залишено без розгляду.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства внутрішніх справ України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 17 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Міністерства внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначену компенсацію відмовлено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 240/619/25.
Ухвалою Верховного Суду від 24 серпня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності пунктам 3, 5 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 24 серпня 2026 року скаржник подав касаційну скаргу в уточненій редакції, у якій визначив предметом касаційного оскарження постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року в частині залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні та зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Під час перевірки уточненої касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 КАС України, у зв`язку з відсутністю документа про сплату судового збору.
Водночас скаржник у касаційній скарзі зазначає, що звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій.
З цього приводу Верховний Суд зазначає таке.
Дійсно, пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Суд констатує, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлено Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначено у статті 12 цього Закону.
Зокрема, у пункті 18 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено, що учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» викладено, з-поміж інших, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що хоча зазначена норма [пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»] не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме зі статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Ураховуючи предмет спору в цій адміністративній справі, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судовий збір за звернення з цією касаційною скаргою належить сплаті на загальних підставах.
Крім того, на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа № 567/79/23 для відступлення зокрема і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", однак ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року справа № 567/79/23 була повернута на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
Тобто позиція Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» залишилася незмінною.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог майнового характеру щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які судом першої інстанції було задоволено в сумі 104 629,03 грн.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову майнового характеру становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позов у цій справі подано фізичною особою у 2025 році, а ставка судового збору за подання позову майнового характеру становила 1 211,20 грн.
Отже, сума судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 2 422,40 грн (1 211,20 грн х 200 %).
Водночас частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки касаційна скарга подана через підсистему «Електронний суд», скаржник має надати докази сплати судового збору в сумі 1 937,92 грн (2 422,40 грн х 0,8).
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - [рахунок приховано]; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України,
постановив
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 240/619/25 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов